5 Березня, 2024 1:38 am

    Пеpеспіть з цим, якщо зможете заcнути Монолог… Я і вiйськовий. Донецька область. Вчоpа. Я – мовчу. Він – говоpить. “Найстpашніше те, що…”

    Переспіть з цим🥺, якщо зможете заснути🥺😭

    Монолог…

    Я і військовий. Донецька область. Вчора.

    Я – мовчу. Він – говорить.

    “Найстрашніше те, що нас почали забувати (затяжка цигарки, пауза).

    Що казати вже про якихось там депутатів, якщо куму написав, а він відповів через 4 дні – написав “Був зайнятий, що ти хотів?” (затяжка, пауза).

    Я розумію це б я йому написав – був зайнятий – рятував з під обстрілу побратима. (затяжка, довга пауза)

    Мене ось на три доби відпустили додому. Дружину не бачив півроку. Так ось її “майже подруга”, напарниця (пауза) – погодилась за тисячу гривень вийти за неї на роботу.

    Тобто моє життя коштує 1000 гривень? (друга цигарка, вся куриться мовчки).
    Як мені з цим жити, а тим паче їх захищати? Навіщо? ”

    Розмова тривала майже півгодини в нас. Ми були лише вдвох. Я, навіть, не знаю як його звати🥺. Це взагалі не важливо. Взагалі.

    Я півгодини просто мовчала. І міцно тримала за руку.

    Вчора вночі розповіла все це подрузі, мамі солдата.

    А вона сказала : “Таня, це нікому вже не цікаво. Ніхто не прочитає твій допис. Не треба його писати. Переспи з цими думками – і попусте.”

    Не попустило. Відчай…

    Я хочу просто щоб кожен зрозумів – якщо хлопці і дівчата зламаються – Буча нам всім буде квіточками…

    Просто знайте це.

    Все. Крапка.

    Тетяна Лукіна.

    Християнська служба порятунку

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.