26 Лютого, 2024 5:04 am

    Ех… Сумно, що надто багато людей не уявляє, хто зараз тримає фронт. Більше року я був у…

    Подаємо мовою оригіналу:

    Андрій Рибалко

    Ех… Сумно, що надто багато людей не уявляє, хто зараз тримає фронт. Більше року я був у стрілецькому взводі, де з 20 бійців було три людини з інвалідністю.

    Один втратив око ще у 2014. Око є, але зору немає, бо зоровий нерв був відірваний внаслідок контузії. Інший має одну нирку і гепатит С. А ще один боєць має інвалідність через гіпертонію.

    За півтора роки бойових дій майже кожен боєць зі взводу отримав поранення, або “офіційну” контузію. Чому “офіційну”? Контузія є у всіх, хто довго воює на нулі, але не кожен звертається за медичною допомогою і фіксує це документально.

    У декого таких контузій вже три і більше. Є хлопці після серйозних поранень: у когось осколкові у черепі, у когось біля серця. Ще один побратим втратив праву руку по плече. Два тижні тому ВЛК визнала його обмежено придатним до військової служби і постановила повернутися у частину, яка зараз виконує завдання на лінії бойового зіткнення у районі Соледара.

    Жоден з них не був професійним військовим. Ці люди воюють уже майже два роки. Зараз вони на Донбасі. Вони виходять на позиції. А з позицій приходять відпочивати у підвал чи погріб прифронтового міста або села, де давно немає електрики, не кажучи вже про газ.
    Спробуйте поставити себе на їх місце.

    Уявити як вони втомилися і як дивляться на тих, хто знаходить для себе виправдання, щоб не йти захищати свою землю. Їм байдуже, хто їх замінить: депутатська фракція, загін чиновників, екіпаж поліцейських чи сімейство митників.

    Підозрюю, що це не буде жодне із вищенаведених формувань. Але якщо їх не змінити, рано чи пізно закінчаться залишки морального духу і фізичних сил. Коли це трапиться, дуже багато хто з нині цивільних чоловіків здивується, що його місто чи село теж стане прифронтовим. Без електрики, без газу і з щоденними обстрілами, руйнуваннями та загиблими з числа мирних жителів. Невже після 24.02.2022 в це досі складно повірити?

    У тих, хто на фронті, і в тих, хто в тилу, є багато спільного. Ми всі українці. Нам всім не подобаються депутати, поліція, корупція і багато чого іншого у нашій державі.

    Всі хочуть, щоб Україна стала кращою. І я не втрачаю віри, що ця війна стане поштовхом до переродження держави.

    Але щоб щось змінити в Україні, нам її треба зберегти.

    Немає опису світлини.

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.