22 Липня, 2024 1:32 am

Путін обрав армію. Післямова до вбuвства Пригожина

Убивство Пригожина засвідчує посилення та остаточну мілітаризацію путінського режиму.

Історія, що призвела до збиття цивільного літака в небі між Москвою та Санкт-Петербургом із Євгеном Пригожиним та Дмитром Уткіним на борту розпочалася, насправді, ще восени 2022 року.

Тоді, незадоволення путіна ходом війни в Україні вилилося у масштабну антигенеральську інформаційну кампанію, фронтменами якої стали Пригожин та Рамзан Кадиров. 8 жовтня командувачем Об’єднаного угрупування військ росії у війні проти України був призначений Сергій Суровікін.

Тоді ж, у жовтні в Москві пройшли дивні навчання ФСО із бронетехнікою на вулицях столиці та темою – відпрацювання протидії захопленню Кремля. Все мало вигляд конфлікту між путіним та військовими (Генеральний штаб та Міністерство оборони).

Проте, країна, що веде широкомасштабну війну, не може собі дозволити таку розкіш, як внутрішні чвари з військом. ПВК «Вагнера» очевидно не могло замінити собою регулярну армію. Суровікін, як внутрішній опозиціонер, можемо припустити, не знайшов достатньої кількості прихильників серед російських генералів. Тож, його досить швидко зняли з посади, командування повернули начальнику Генерального штабу Збройних сил рф Валерію Герасимову, Кадиров завбачливо замовчав, а ось Пригожин – ні.

Кадиров прикусив язик, Пригожин – ні.

Про те, що путін помирився з військовими яскраво засвідчило розпорядження на початку червня цього року про зобов’язання вагнерівців підписати контракт з Міноборони. У Пригожина забирали його армію на що той, як відомо, відповів «Маршем справедливості» на Москву. І хоча сам Пригожин жодного разу не казав нічого проти президента рф, а у Москву йшов явно до своїх опонентів – Герасимова та Шойгу, сам прецедент бунту, демонстрація непокори привели главу ПВК «Вагнер» врешті-решт до загибелі.

Що ми точно можемо стверджувати про події 23 серпня в небі російської глибинки, так це те, що літак Пригожина збили російські військові. Завдяки російській жінці, що зняла відео падіння літака та інверсійний слід від ракети поряд, версія про вибухівку та українських диверсантів одразу відпадає (хоча саме цю версію сьогодні старанно поширюють російські ЗМІ і цілком вірогідно, вона все ж таки стане основною для російського слідства). Оскільки сам літак був збитий на висоті більше 8 тис м (8-9 тис м – звичайна висота цивільної авіації), зробити це за допомого ПЗРК неможливо. Тож версія з диверсантами також відпадає. На такій висоті збити літак могли або з ЗРК «Бук», або С-300, або ракетою з винищувача. Всі три види озброєння, як і люди, здатні ними користуватися, є тільки у російських збройних силах.

Місце путіна в цій історії.

Сам президента рф, як відомо, записав звернення з приводу вбивства Пригожина, за формулою «яке горе… хороша була людина, не без помилок…. розберемося». Офіційна російська пропаганда сьогодні старанно відпрацьовує тему про те, що путіну не вигідна смерть глави ПВК, і взагалі, путін дав слово, що пробачив Пригожина, а президент рф не зацікавлений у тому, щоби йому не довіряли.

Але, як прокоментував події президент США Джо Байден, «в росії мало що відбувається, за чим не стояв би путін». Байден, до слова, ще раніше зазначав, що Пригожину треба обережно ставитися до того, на чому він пересувається і що їсть. Тут ми можемо згадати і слова Кирила Буданова, сказані наприкінці червня, про відданий наказ ФСБ про усунення Пригожина.

Тож, якщо додамо до всього сказаного: 1. історію про червневий наказ щодо підпорядкування вагнерівців МО рф; 2. спочатку арешт та допит, потім фактично зникнення і 22 серпня усунення з посади головнокомандувача Повітряно-космічних сил рф Суровікіна; 3. слова Ксенії Собчак про те, що Кадирову, як хазяїну останньої неконтрольованої Міноборони армії в рф, приготуватися, бо він наступний; 4. згадаємо також інформацію про завершення укомплектування ПВК «Редут», яку пов’язують з Міноборони (а також з «Газпромом» та путінським другом Геннадієм Тимченком) і яка має замінити ПВК «Вагнер» у Сирії та Африці (а це, до всього іншого, бізнес на нафті, золоті та алмазах) – то вимальовується картина союзницьких дій Кремля/ФСБ та армії.

Укладання такого союзу є цілком логічним для воюючої країни і свідчить, на жаль, не про конфлікти між «вежами Кремля», а про концентрацію влади навколо президента рф.

Сам путін багато років відігравав роль такого собі «хресного батька», посередника між елітними угрупуваннями рф, гаранта балансу інтересів та миру. Сьогодні, схоже, вже ідеться про формування домінантної сили. Показове вбивство Пригожина стане повчальним прикладом для інших «веж». Це особливо актуально в період проблем, які неминуче настануть для росії внаслідок тривалої та невдалої для росіян війни. Залякування важливе і з огляду на наростаючі економічні проблеми, які призводять і до зменшення ресурсної кормової бази російських еліт. До-речі, у рф сьогодні активно їдуть процеси т.зв. деприватизації за позовами прокуратури, або просто націоналізації майна. Іноді забирають бізнес, пов’язаний з оборонним комплексом, іноді просто прибутковий бізнес, іноді власність людей, які втекли з росії (як наприклад власність першого номера в російському Forbes Андрія Мельниченка). Як наслідок, цілком вірогідно, що ми вже завтра станемо свідками чергової хвилі втечі з рф російського бізнесу та ще більш активного виведення капіталів.

рф все очевидніше робить війну з Україною головною складовою всього свого існування, переформатовуючи владу та економіку під потреби армії. Це означає, що попереду в нас складні часи. Разом з тим, така концентрація зусиль не формує основу для «вічної війни», оскільки стрімко виснажує і російську економіку, і суспільство.

Ірина Павленко
Експертка Інституту трансформації Північної Євразії

Джерело

Comments (0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.