3 Грудня, 2022 10:19 pm

    Київ. 8 ранку. І тут на цілий салон 296 маршрутки кричить жінка: – Шановна…

    Київ. На годиннику восьма година ранку. Маршрутка переповнена сонними людьми — яблуку нема де впасти.

    Ще й купу пенсіонерів. І куди вони так рано можуть їхати?! Ще навіть поліклініки всі не працюють.

    На одному з крісел собі примостилася молода дівчина. Спершу вона постійно перепитувала, коли вже нарешті кінцева, а коли водій запевнив її, що їхати ще довго, бідолашна прихилила голову до вікна і міцно заснула. Виглядала вона дуже втомленою, тому ніхто й не наважувався її будити.

    За винятком однієї нахабної пані.

    Вона запхалася в маршрутку зі своїм сином-підлітком. Почала вивчати своїм пильним поглядом салон. Проти бабусь не попреш, тому й вчепилася до юної пасажирки.

    – Шановна, прокидайся! – загорланила на цілий салон.

    – В чому справа? – стрепенулася дівчина.

    – Вставай. Не бачиш дитина стоїть?

    – Де?

    – Та ж перед тобою.

    – Йому на вигляд років 13.

    – То й що?

    Тоді дівчинка поглянула на малого і дуже серйозно запитала:

    – Ти з 9 до 18 працюєш?

    – Ні.

    – То може вчишся до ночі?

    – Та ні, уроки о 14 закінчуються.

    – А, може, тобі щовечора доводиться готувати собі вечерю в гуртожитській кухні?

    – Ні, мене мама годує.

    – Тоді я не звільнятиму тобі місце.

    Я ледь стрималася, щоб не почати аплодувати дівчині. От молодець! Правильно зробила. Пора ставити таких матусь на місце, бо вже вилізли на голову, ще й ніжки звісили, чесне слово.

    Але найбільше мене потішив вираз обличчя тієї жінки. Треба було бачити, як вона здивувалася, що хтось посмів їй відмовити. Нічого-нічого, знатиме тепер, як себе поводити в громадському транспорті.