Лампа

На території Білорусі перебуває близько 6 тисяч “вагнерівців”, чисельність цього угруповання підготовленої штурмової піхоти постійно зростає.

Їхня проблема – відсутність важкої техніки, і поки що не зрозуміло, чи захоче забезпечити “вагнерівців” цим озброєнням білоруський президент-самозванець Олександр Лукашенко.

Втім навіть у нинішньому стані “Вагнер” може вести розвідку не лише щодо України, а й Латвії, Литви та Польщі.

Фактично обидва диктаторські режими – російський та білоруський – чинять тиск на країни Європи, що межують з Білоруссю, зокрема, натякаючи на загрозу захоплення Сувальського коридору – умовного коридору, що проходить від Білорусі до Калінінградської області Росії.

Зараз чисельність білоруського угруповання “вагнерівців” не надто велика для таких дій. У НАТО також поспішили запевнити країни Балтії та Польщі у тому, що підтримуватимуть їх на ділі. Проте ситуація швидко змінюється, і її необхідно постійно відстежувати. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко, пише Лампа-новини.

– Глава Міноборони України Олексій Резніков в інтерв’ю CNN спрогнозував, що вже за рік, у липні 2024-го, Україна може стати членом НАТО, а війна на той час закінчиться нашою перемогою. За вашими оцінками, чи справді терміни можуть бути саме такими?

– Перспективи такого підходу є. Я сподіваюся, що Резніков має набагато більше інформації щодо цього, і його політичні заяви стратегічного порядку ґрунтуються на таких даних.

Щодо поточних обставин для того, щоб було реалізовано такі підходи за рік, нам необхідно реалізувати плани поточного року. Але поки що це відбувається досить складно. Ми не закінчили стратегічну оборонну операцію на сході нашої країни, противник наступає на Куп’янському, Лиманському, Сватівському напрямках. Нехай на невеликі відстані, але все ж таки наступає.

На півдні українська армія здійснює наступальні дії, проте їхній темп незначний із низки причин. Тому завдання літньої кампанії поки що не виконані – перерізати сухопутний коридор із Росії до Криму та інші завдання.

Тому я не зосереджувався б на такій стратегії. Ми цього прагнемо, це нам необхідно, зроблено заяву – добре. Але важливіше те, що відбувається зараз, для того, щоб збудувати те світле майбутнє, про яке говорив Резніков.

– Цікаву заяву про “армію дронів” зробив президент Зеленський. За його словами, добрі новини про застосування українських дронів будуть частіше. Чи вважаєте ви, що на тлі наших зростаючих можливостей саме “армія дронів” може забезпечити перелом у війні?

– У принципі, є тенденція стратегічного порядку у веденні воєн – поточних та майбутніх – де роль і місце дронів зростатиме. Причому йдеться не лише про повітряні дрони, але також про безпілотні платформи, що діють на суші, на морі та під водою. Ці технології відпрацьовуються військовою світовою наукою, зокрема на досвіді російсько-української війни, яку ми ведемо за своє визволення.

У зв’язку з тим, що видно перспективу застосування дронів, нам необхідно збільшувати їхню кількість і боротися за якість. Зроблено кроки нашим військово-промисловим комплексом. Наприкінці минулого року – на початку поточного кілька десятків дронів було прийнято на озброєння української армії. Ми бачимо, що зросла кількість дронів, які можуть долати відстані у сотні кілометрів. Це підтверджують удари по об’єктах у Москві та Криму.

Але треба розуміти, що й росіяни навчаються у цій війні. Вони зробили висновки та реалізували підходи, пов’язані зі збільшенням кількості дронів, зокрема, баражуючого боєприпасу “Ланцет” та інших. Якщо кількість дронів, які ми самі випускаємо, зводиться до кількох десятків плюс тих дронів, які надають союзники, то росіяни мають у своєму розпорядженні десятки тисяч дронів. Противник нарощує свій потенціал у цьому напрямі.

Тому наше завдання – не лише збільшення кількості та якості дронів, зокрема більш стійких до засобів РЕБ противника, але також розробка засобів придушення дронів противника. Це дуже важливий напрям. У нас є напрацювання, є відповідні озброєння союзників, які нам надаються, але цього поки що недостатньо.

– Фактично за кілька місяців стартує новий опалювальний сезон. Чи вважаєте ви, що ворог знову посилить удари по об’єктах критичної інфраструктури України? Чи можемо ми розраховувати на те, що в перспективі за лічені місяці наші об’єкти будуть краще захищені від ворожих ударів, зокрема, якщо у нас з’являться засоби придушення дронів противника, про які ви сказали?

– Вони вже з’явилися. Я думаю, що противник не забуде наших об’єктів критичної інфраструктури, оскільки він досі дотримується такого стратегічного підходу. Ми бачимо, як він діє у контексті зернової ініціативи. Його мета – підірвати економіку України, завдати їй непоправної шкоди та загалом послабити можливості нашої держави у підтримці своїх Сил оборони. Ми бачимо це постійно.

Тому, на жаль, будуть завдавати ударів. Потенціал нашої протиповітряної та протиракетної оборони зростає, але поки що недостатньо. За окремими позиціями, особливо у ПРО, у засобах ППО військ. Оскільки війська необхідно забезпечувати прикриттям з повітря перед виконанням бойових дій – нам цього не вистачає. Ми не зможемо вирішити проблему лише за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів.

Ба більше, частина держав-союзників України надає нам навіть якісь нові елементи озброєнь, але рівно в такому обсязі, щоб випробувати їх на полігоні в Україні, зробити собі рекламу і в такий спосіб заробляти на цьому озброєнні у світі.

Робота над тим, щоб збільшити потенціал, триває, але не з тими темпами, як нам хотілося б – і за кількістю, і за якістю.

– 25 липня з’явилася інформація про те, що одинадцята колона ПВК “Вагнер” прибула до Білорусі. У її складі щонайменше 29 одиниць автомобільної техніки. Раніше озвучувалися дані про те, що на території Білорусі розміщено близько 3,5 тисячі “вагнерівців”. Ми розуміємо, навряд чи таке угруповання може становити серйозну загрозу, але бачимо тенденцію: йде постійне накопичення сил та засобів. Чи може “Вагнер” загрожувати Україні у майбутньому?

– Насамперед, за останніми даними з відкритих джерел, кількість “вагнерівців” у Білорусі вже зросла до 6 тисяч. Я погоджуюсь, що тенденція до збільшення угруповання зберігається.

Це добре підготовлена штурмова піхота, яка ефективно показала себе під час війни. Поки що у них немає важкого озброєння, але є можливості в Білорусі. Говорили, що керівник російської національної гвардії Золотов домовився з Путіним про те, що важке озброєння перейде йому. Це пов’язано із заколотом Пригожина. На той момент важкого озброєння поблизу Москви було небагато, тому перспективи для тих, хто обороняв місто, були не найкращими. Втім це озброєння тепер залишилося в Росії.

У Білорусі є свої можливості у важкій техніці, але питання в тому, чи займатиметься цим Лукашенко. Але вже в тому стані, в якому “Вагнер” є зараз – 6 тисяч легко озброєного особового складу штурмової піхоти – він може займатися розвідкою з території Білорусі. Не лише щодо України, а й щодо наших союзників, країн Балтії та Польщі.

Так, “Вагнер” у Білорусі створює напруження, щоб тиснути на керівництво держав, які я згадав, а також загалом на Європу. Зокрема, йдеться про небезпеку захоплення Сувальського коридору та відповідних дій.

Керівництво цих країн серйозно ставиться до такої перспективи. Поляки сформували інженерний батальйон, який перекидають на схід у бік Білорусі. Він готовий здійснювати дистанційне мінування. Це дуже важливий елемент. Це те, що росіяни роблять у нас на Таврійському напрямку, у Запорізькій області. Крім того, війська готуються і у країнах Балтії.

Є політичні заяви від США та керівництва НАТО про те, що вони підтримуватимуть країни-члени НАТО не лише на словах, а й на ділі. Водночас ймовірність того, що росіяни можуть розпочати бойові дії вже зараз, невелика з огляду на кількість та стан військ. Але оскільки зростання угруповання є, ситуацію обов’язково необхідно відстежувати.