24 Вересня, 2022 11:09 pm

    Все! Путіну кінець! Хоч він і пустив у хід стратегічний резерв, але є проблема

    Росія ухвалила рішення про збільшення своєї армії на 137 тисяч. Це спроба залякати не Україну, а Захід, щоби примусити його до компромісу з Кремлем.

    Одночасно завдання щодо формування в РФ 85 “добровольчих підрозділів” для участі у війні в Україні виконується вкрай складно та повільно.

    Залишається недоукомплектованим і 3-й армійський корпус, який входить у стратегічний резерв Генштабу ЗС РФ. Він має досить серйозне озброєння, але рівень підготовки особового складу невисокий.

    Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

    – Аналітики The Wall Street Journal дійшли висновку, що Росія готується до посилення наступу в Україні. Для цього останніми тижнями країна-агресор формувала добровольчі батальйони, а також 3-й армійський корпус. За оцінками експертів, ці сили мають бути кинуті на повне захоплення Донбасу та утримання позицій на півдні нашої країни. Ви погоджуєтесь з такими висновками?

    – Давайте по порядку. На початку липня у 85 регіонах-суб’єктах РФ було поставлено завдання сформувати так звані територіальні добровольчі підрозділи до кінця вересня. Внаслідок цієї рекрутингової роботи мали отримати додатково 34 тисячі солдатів для посилення свого угруповання військ в Україні.

    А що в підсумку? Тільки 50 регіонів відзвітували про те, що вони займаються цим питанням серйозно, але жоден із них не заявив, що укомплектованість цих підрозділів становить 50% і більше. Тобто процеси йдуть, але так-сяк. Говорити про те, що величезна кількість російських добровольців у патріотичному пориві кинулася стати під прапори російських окупантів, не доводиться.

    Власне, цей 3-й армійський корпус комплектується за тією самою схемою. Спочатку планувалося, що до цього корпусу увійде близько 15 тисяч російських солдатів. Нині його укомплектованість становить до 12 тисяч. Він практично недосформований і як слід не пройшов бойове злагодження, тому що є певний некомплект.

    Цей корпус передислоковується – вантажиться на ешелон і рухається. Проміжний пункт призначення – Ростовська область. Куди далі вони рухатимуться, на Донецький чи Південний напрямок, поки що не зрозуміло. Потрібно почекати, поки вони почнуть переміщатися та формувати ударні угруповання.

    До речі, 3-й армійський корпус – це корпус стратегічного резерву Генерального штабу Збройних сил РФ, наймасштабніший за резервами корпус, який нині має російська армія.

    На його озброєнні близько 4 тисяч одиниць техніки, зокрема бронетехніка та великокаліберна артилерія, системи “Піон”, кажуть, є і танки класу Т-90, тобто досить серйозний комплект сил і засобів.

    Чи вони значно змінять ситуацію на полі бою? Питання дуже спірне хоча б тому, що рівень бойової підготовки та бойової злагодженості цих підрозділів дуже невисокий, тим більше, що основний кістяк цих військ – військовослужбовці, призвані за системою БАРС (“бойовий армійський резерв країни”. – Ред.). Це публіка у віці 45-55 років із відповідними недоладними навичками бойової підготовки.

    Це ті ура-патріоти, які погодилися на короткострокові контракти в межах цієї рекрутингової кампанії. Вам платять 200 тисяч рублів на місяць, а ви погоджуєтесь зі зброєю в руках убивати українців.

    Отже, рівень підготовленості цього корпусу залишає бажати кращого, і це добре. Сучасна техніка навряд чи буде ефективною в руках малонавчених та маломотивованих військовослужбовців.

    Ситуація може коригуватися російським Генеральним штабом. Ми бачимо, що на південному фланзі фронту активізувались українські Сили оборони. На Херсонщині розпочалися заходи контрнаступального характеру. Можливо цей корпус можуть відправити туди.

    – Поки що в Росії бояться оголошувати загальну мобілізацію, але Путін ухвалив рішення про збільшення чисельності армії. Чим це загрожує Україні?

    – Так, російське військово-політичне керівництво боїться оголошувати навіть часткову мобілізацію. Але рішення про збільшення чисельності російської армії на 137 тисяч, починаючи із січня 2023 року, обумовлено дещо іншими чинниками.

    Мені здається, цим Путін намагається надіслати сигнал усьому світу – мовляв, ми такі грізні та готові підвищувати ставки, ми готові атакувати всіх і вся. А щоб ми вас не атакували, погодьтеся на наші ультиматуми.

    Але це посилання адресується не стільки українській стороні, бо ми ведемо активні бойові дії та чхали на всі загрози, що виходять із Кремля, а ось для країн колективного Заходу, на думку російського генералітету, це досить дієва загроза.

    Як реагуватиме Захід – подивимося. Якщо він збільшить військово-технічні поставки для української армії, то цілком очевидно, що колективний Захід поділяє позицію українських сил оборони, яким начхати на всі загрози, що виходять із Кремля.

    – Питання щодо джерел для поповнення резервів окупантів. Українські сили оборони постійно знищують склади боєприпасів ворога. Так, стало відомо про те, що завдяки HIMARS ворог опинився відрізаним від постачання озброєнь із Криму на Херсонщині. Але є територія Росії, територія Білорусі, яка також накачується озброєннями. Де розміщений найбільший резерв РФ?

    – Близько 115 батальйонних тактичних груп залучила російська окупаційна армія в межах цієї так званої спецоперації в Україні. Це без урахування підрозділів 3-го армійського корпусу.

    Із цих 115 БТГ 50 перебувають на південному фланзі російсько-українського фронту. Ми чули кілька днів тому, що черговий ешелон із військовою технікою прибув через Керченський міст до Криму. Тобто основна концентрація російських зусиль зосереджена на півдні.

    Щодо угруповань на інших ділянках фронту, то вони нікуди не поділися. Росіяни використовують ствольну та реактивну артилерію для того, щоб завдавати ударів по ближньому прикордонню у Чернігівській та Сумській областях, вони продовжують ракетний терор Харкова. Ракети прилітають по центру цього прифронтового міста.

    Росіяни намагаються атакувати наші позиції у напрямку від Ізюма на Барвінкове, на Богородичне. Вони пробують тиснути на наші оборонні позиції у районі Сіверська. Бої йдуть на південний захід від Донецька у районі Мар’їнки та Красногорівки.

    Росіяни скрізь намагаються тиснути, але, як дуже чітко зауважують спікери українського Генерального штабу, щоразу ворог змушений відступати, наразившись на вогневий спротив українських Сил оборони. Тобто вони тиснуть, промацують нашу оборону, отримують відповідь, втрачають своїх “соратників” убитими та пораненими та відступають, щоб підтягнути додаткові резерви й знову намагатися атакувати.

    Але цілком очевидно, що головний напрямок зусиль зараз зосереджений на півдні. І в цьому аспекті бойова робота HIMARS, які практично рознесли в тріски три мостові переходи через Дніпро, значно ускладнила логістику. Тому що російських військ на правому березі багато, їм треба багато боєприпасів, багато палива для забезпечення переміщень тієї самої техніки, але можливості російської логістики обмежені, тому що мости перебувають під вогневим контролем українських Сил оборони.

    Використання понтонно-мостових переправ усе одно значно уповільнює процедуру постачання озброєнь та техніки на правий берег Дніпра.

    Джерело