Лампа

Подаємо мовою оригіналу:

Тетяна Череп-Пероганич

В таксі. Мова зайшла про війну, трагедію у Львові. Таксист:

– Я з родини військових. Тільки в мене з дитинства відраза до кочівного життя, гуртожитків, різних шкіл.

А брат пішов батьковою дорогою. На війні з перших днів.

Нещодавно потрапив у шпиталь. Збирали кошти родиною. Займали в сусідів, родичів, друзів. Бо хоч і було багато безкоштовного, та за більш ефективні ліки довелося немало платити.

Він уже знову там.

А я оце вранці виїжджаю з дому і бачу біля будинку нову клумбу облаштовують. Величезних розмірів. Подумав, що це ж не мало коштує (працював у цій сфері), на ці гроші можна пролікувати одного військового, аби не заганяти родину в борги. Я

людина не зла. Але на х… нам зараз ці клумби, на х… ці відремонтовані дороги, на х… ці безкінечні феєрверки.

Всі кошти спрямувати на війну, виграти її і вже потім повноцінно жити. Я не хочу втратити брата, не хочу втратити дружину, яка з маленькою дитиною в Англії, бо мене теж забирають на війну…

Вже пройшов медкомісію.

***

Важливо: думка редакції Лампа може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди