Лампа

Їду в тролейбусі. Сплатила за проїзд транспортною карткою. А могла б і простою, але транспортною зручніше — поїздки відображаються в додатку Київ цифровий і якщо випадково пройшло дві оплати (бо я тицяла тричі) можна повернути гроші.

Диктор каже, що я можу карткою заплатити за друзів, для цього недостатньо просто тицьнути кілька разів, треба ще й в меню терміналу зробити вибір.

Заглядаю в додаток. Гроші не знято за лишні тицяння, сплачено одну поїздку, як і належить.

Згадую Відень і Братиславу 2021.

Як там каталася на громадському транспорті, як розбиралася що до чого. Але ми крутіші нині
І це пробиває на сльози.

Сьогодні прочитала про ставлення європейців до нас. І про їх здивування тим, що більшість українців, попри те, що добре влаштувалися, хочуть повернутися додому.

Що ж там такого у вашій Україні, що ви готові проміняти наш затишок на неї? – чудуються європейці.

А ще начиталася своїх віршів, готуючись до виступу, і щось мене геть розвезло.

Ми — Україна
Ми у країні.
Ми є
Ми були
І ми будемо
Як же важливо це знати про нас
Обіймаю, рідні

Лілія Батюк-Нечипоренко