Лампа

Попри десятиліття, якщо не століття запевнянь з боку росії, що Україна – аграрна країна, яку населяли виключно селяни і значної історичної ролі вона не відігравала, у нашій історії було все.

І великі військові перемоги, і переламні для ходу історії події, і, звісно, своя аристократія.

Свідчать про це, зокрема, знатні прізвища, які збереглись до наших днів.

Детальніше про це розповіло видання NV.

Серед людей невисокого походження дуже поширеними були прізвища, утворені від назви професії голови сімейства – Шевченко, Кравченко, Коваленко, Музика, Мельник, Мірошниченко, Бондар. Нерідко також прізвище давали за його ім’ям – Іванюк, Миколаєнко, Андрієнко, Олексієнко, Клименко, Гаврилюк і так далі.

Зверніть увагу, всі вони відповідають на запитання “хто?”, тобто з точки зору української мови, а отже і свідомості жителів нашої країни, будь-яка людина є самостійним суб’єктом.

За схожим принципом утворювались прізвища родин козацької старшини. Наприклад, їх формували від звання чи військової “спеціальності” голови родини:

Джура — зброєносець;
Компанієць — так називався козак легкоконного Гетьманського полку;
Курінний — від слова курінь, тобто тимчасове житло козака на Січі;
Отаманенко — від назви ватажка козаків, обраного голосуванням;
Сердюк — це наймані піхотинці Запорізького війська;
Сотник — військове звання в Гетьманщині, УНР та УПА;
Хорунжий — прапороносець у Запорізькій Січі, пізніше — військове звання серед Українських січових стрільців та в УНР;
Чотар — молодший офіцер Українських січових стрільців;
Гармаш – спеціаліст по гарматах, зараз би такого фахівця назвали артилеристом.
Деякі козацькі прізвища вказують на неабияке почуття гумору українських воїнів. Соломахою або Тетерею могли прозвати козака, який полюбляв відповідний вид каші. Часто основою ставали якісь зовнішні прикмети чи особливості – Кривонос, Губенко, Косач, Зуб, Головатий, Рябко, Легкоступ, Побігайло, Білий, Чорний, Свистун, тощо. Також на козацьке походження вказують прізвища, в яких зашифровані цілі словосполучення – Перебийніс, Паливода, Непийвода, Неїжборщ, Убийвовк, Куйбіда, Неїжко, Небийбаба, тощо. До речі, нічого подібного немає в жодній іншій слов’янській мові.

Часто козаки давали прізвище за місцем походження людини чи місцем її служби. Так з’явились Лебединські, Полтавські, Прилуцькі, Поліщуки, Чугуївці, Волинські, Галицькі, Білоцерківці та інші. Іноземців також іменували за походженням – Лях, Полулях, Гуржій, Сербин, Литвин, Вірменко, Циганенко, Турчин.

А дворянські роди заносили відомості про своїх предків у спеціальні книги. За ними історики досі складають списки імен старшини та знаті. Так знатними були представники таких родів, як:

Адамовичі;
Андрушевські;
Безбородьки;
Вернадські;
Галагани;
Гордієнки;
Дарагани;
Дорошенки;
Ждановичі;
Іскрицькі;
Кандиби;
Карпенки;
Криницькі;
Лазаревські;
Леонтовичі;
Максимовичі;
Овсієнки;
Остроградські;
Паскевичі;
Полуботки;
Самойловичі;
Стороженки;
Сулими;
Тарновські;
Уманці;
Ханенки;
Щербані та ін.

Джерело