4 Березня, 2024 5:10 am

    До вибоpів путіна росія спpобує заxопити два міcта – Роман Світан

    Окупаційні війська росії не мають 500-тисячного угруповання військ, щоб організувати наступ на Харків, вважає військовий експерт Роман Світан.

    Росія не полишає планів щодо захоплення Харківської області і мріє про окупацію Харкова. Після початку розв’язаної Кремлем повномасштабної війни росіяни стрімко окупували більшу частину області, проте місто взяти так і не змогли. Сили оборони України у важких боях відстояли обласний центр. Уже в травні українські війська відсунули ворога від Харкова на півночі області, а у вересні провели масштабну операцію, за підсумками якої військам рф довелося рятуватися втечею і залишати захоплені стратегічно важливі населені пункти.

    Удар у Харківській області став однією з найсерйозніших як військових, так і символічних поразок Росії в Україні. Незважаючи на те, що її війська відсунуті від Харкова, окупанти продовжують завдавати повітряних ударів по місту. Гарячою точкою в регіоні є Куп’янський район, де росіяни регулярно атакують і намагаються захопити важливий логістичний центр – місто Куп’янськ.

    В інтерв’ю Главреду військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан розповів, чому війська рф посилили обстріли Харкова, оцінив ймовірність наземного наступу на місто, проаналізував ситуацію на Куп’янському напрямку, розкрив плани Москви на фронті до “виборів путіна” і пояснив, чому зимовий наступ Росії вже можна вважати провальним.

    Російські війська протягом останніх декількох тижнів російські війська посилено обстрілюють Харківзначно посилили обстріли Харкова. Паралельно пішла інформаційна хвиля про загрозу наступу на сам обласний центр. На вашу думку, з чим пов’язане зростання інтенсивності повітряних атак?

    Треба правильно сприймати риторику, яку ми зараз чуємо в ефірі. У західних ЗМІ з’явилося декілька публікацій про наступ росіян на Харківську область. Журналісти мали на увазі наступальні дії на східному березі річки Оскіл – це лівий берег, де Куп’янськ-Вузловий і Куп’янськ. Останні півтора року росіяни намагаються повернутися до цих двох населених пунктів. Особливо їм потрібен Куп’янськ-Вузловий, щоб перекидати військові вантажі з Валуйок. Від Валуйок, паралельно річці Оскіл, через Куп’янськ і Куп’янськ-Вузловий (з півночі на південь), розташована пряма залізниця. Там вузька смуга, частина Харківської області, яка межує з Луганщиною. (До звільнення Силами оборони України Куп’янська і Куп’янська-Вузлового, росіяни використовували цю залізницю для забезпечення свого угруповання в окупованій частині Луганської області, – ред.)

    Що стосується Харкова, противник посилив обстріли для того, щоб викликати вогонь у відповідь. Росіянам потрібно зробити з Бєлгорода так званого розп’ятого хлопчика. Свого часу вони підривали будинки своїх же громадян, щоб повісити це на чеченців, привести путіна до влади і розв’язати Другу чеченську війну. Тоді один з епізодів, пов’язаних із цією історією, назвали “рязанський цукор”, а те, що відбувається зараз – “бєлгородський цукор”.

    Росіяни майже два роки обстрілюють Харків з Бєлгородської області, і тільки зараз, в останні декілька тижнів, наші генерали ухвалили рішення завдавати ударів у відповідь усіма засобами ураження, які ми можемо використовувати для знищення їхніх пускових установок. Другий рік росіяни обстрілюють Харків, в основному, із зенітних ракетних комплексів С-300. Такі ЗРК застосовуються в балістичному режимі: вони виводять із ладу інфраструктуру міста і вбивають наших громадян, харків’ян. Знищити ракету С-300 в повітрі практично неможливо. Підльотний час становить 40 секунд, швидкість – більше 3 махів. Перехопити її дуже складно – можна лише знищувати саме пускові установки.

    Щоб вибити установки С-300, потрібно бити по місцю їхнього розташування – вони знаходяться за Бєлгородом у районі аеродрому. Інакше ми діяти не можемо, тому що загинуло занадто багато харків’ян. Загалом, нам потрібно було одразу, коли вони почали бити по Харкову, завдавати ударів по території Росії для знищення ЗРК. Втім, у нас не вистачає сил і засобів для таких дій. Російські засоби вогневого ураження здатні завдавати ударів на дальності до 100 кілометрів, а нам на такій відстані бити практично нічим. Ми можемо діставати їхні об’єкти у рф лише, наприклад, Вільхою або безпілотниками. Натівське озброєння нам забороняють застосовувати по російській території. Тому ми тут зв’язані по руках і ногах: можемо бити по Росії лише тією зброєю, яку виробляємо самі.

    В цілому, я думаю, що найближчим часом будуть серйозні відповідні атаки по пускових установках на території Росії. Мета – знищити їх і убезпечити харків’ян від ударів.

    Коли говорять про Харківську область, найчастіше згадують про загрози на південному сході регіону – в Куп’янському районі. А от росіяни почали активно обстрілювати Липці на півночі, нещодавно по населеному пункту було завдано масованого удару. На вашу думку, чи можуть росіяни спровокувати загострення на півночі Харківщини? Наприклад, щоб ближче просунутися до Харкова або спробувати реалізувати плани зі створення “буферної зони”.

    “Буферна зона” – це “сіра зона”, вона прострілюється на робочому радіусі армійської артилерії, який становить близько 15 кілометрів. Практично вся артилерія здатна працювати на такій відстані. Думаю, що коли росіяни говорили про “буферну зону”, вони мали на увазі сценарій, що передбачає підтягування артилерії зі свого боку зі спробою видавити наші війська або початок роботи по вже розгорнутих наших фортифікаційних спорудах на лінії кордону Росії і України в спробі їх знищити.

    Але це вже не “буферна зона”, а практично повномасштабні бойові дії. Наші війська дадуть відповідь, і тут вже буде велике питання, хто і з якого боку будуватиме цю “буферну зону”. Ми теж підтягнемо свою артилерію і почнемо на глибину 15 кілометрів працювати по російській території. В такому випадку можна буде говорити про сіру зону навширшки приблизно 15-25 кілометрів, в якій нікого не буде. І, в принципі, не важливо, де буде проходити ця смуга – уздовж кордону від рубежів, які збудовані нами, або з боку росіян. Тому що “буферна зона” навширшки 15 кілометрів переваги не забезпечить нікому.

    Завдання України – створити “буферну зону” шириною близько 150 км на території Росії. Саме тому ми зараз і працюємо далекобійними засобами ураження по російських С-300 на глибину понад 100 км. Нам потрібна велика зона, в якій не буде жодних військових об’єктів. І тоді ми зможемо убезпечити Харків і Харківську область від російських ударів.

    У майбутньому нам потрібно буде створити “буферну зону” десь на 2 тисячі кілометрів – до Уралу, Астрахані і на південь у бік Каспію. Треба випалювати легальні військові цілі на російській території приблизно на таку глибину. От тоді ми зможемо убезпечити Україну. Думаю, за декілька років завдання буде виконано.

    Чи правильно я розумію, що у російських окупантів мало шансів на просування до Харкова як на півночі, так і на південному сході області?

    Жодних шансів немає, російський наступ Харкову не загрожує. Для того щоб створити реальну загрозу нашому фронту, їм потрібно сформувати мінімум 100-тисячне угруповання. Харків – місто-мільйонник, щоб його захопити, противнику потрібно створити угруповання в 500 тисяч військових. Таких сил і засобів у росіян наразі немає.

    Дивіться відео, в якому Роман Світан пояснив, чому не буде наступу Росії на Харків:

    Джерело

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.