4 Березня, 2024 6:06 am

    Їду в потязі Хеpсон – Кpаматоpськ. Купа військових, сеpед них чоловік pоків 50-ти …Мaйже усю ніч вiн не спав, а коли таки почав пpовалюватись в сон сказав те, від чого pидало ціле купе…

    Їду в потязі Херсон – Краматорськ купа військових, серед них чоловік років 50, майже усю ніч він не спав, а коли засинав було.

    “Хлопці я прикрию, відходьте, лиште мені БК”

    Звісно це було не тихенько, але ми всі все розуміємо. Далі уривок розмови з дівчиною – його сусідкою

    “Вона: що, всіх положили?

    Він: я ще не знаю, наче всіх. Я там повинен був бути, але мене поклали у лікарню з серцем і я на 2 дні затримався.

    Вона: а куди Ви їдете?

    Він: Кліщіївка”

    Все, накрило не тільки мене, а майже усіх дівчат які чули розмову.

    Після цього виникає питання як люди можуть забуватися що у нас війна? Як можуть не допомагати? Як ставлять ялинки? Як крадуть з бюджету?

    Нашим хлопцям треба не тільки фінансова підтримка, а і моральна, вони повинні відчувати що ми з ними йдемо пліч о пліч, разом до самої перемоги, ми їх не покидаємо і не покинемо.

    Автор: Лілія Ярошевська.

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.