9 Серпня, 2022 4:36 am

    Краків. Ранок. Іду по двору. І тут я чую як польські будівельники…

    Краків. Ранок. Польські будівельники в дворі готелю наспівують “Стефанію” (перші кілька складів, далі слів не вміють, але думаю, навчаться).

    Розумієте, в чім штука. Індустрія, в якій задіяно масовий ресурс (мільйони людей і мільярди коштів), за визначенням не може бути “позаполітичною”. Це ніколи не “просто футбол” і “просто пісенне шоу”, це завжди “ЩЕ Й” отих самих мас колективна воля й колективні інтереси. А також їх зіткнення..

    Євробачення, звісно ж, музичний конкурс, хто ж заперечить. Але це “ЩЕ Й” конкурс, у якому Європа демонстративно й показово голосує “за своїх”, “по реґіонах”. З результатів завжди було і є чітко видно, хто в Європі “з ким проти кого” ще з часів середньовіччя.

    І Україна довгі роки теж була голосувала “за своїх” – за Росію і Білорусь, авжеж((. Навіть після 2014-го року Росія продовжувала отримувати в нас отой незаслужено високий “сімейний” бал, який завжди дають “у себе в дворі” одне одному – Балкани й Піренеї, Балтика й Скандинавія…

    І от з’ясувалось, що у нас нарешті змінились “свої”, біда навчила. Триста років “навіки разом” звалилося з пліч, як присохла кора, і ми вернулися в “стару родину”, в наш давній, питомий трансєвропейський кластер, де “народи-брати” – це зовсім інша трійця, не з плагіату Ключевського, а з оригіналу, звідки Ключевський списував: з “Хроніки” Стрийковського, де були собі три брати, Лех, Чех і Рус, один пішов до Кракова, другий до Праги, третій до Києва… Ми вернулись, ми вдома, у себе в Європі, і «свої» нам – Польща з Литвою. Добрий вечір, ми з України.

    А журі не вернулось. Ці як були, так і лишились – “мьі из СНГ”. В тому й зашквар, звідси й, здавалось би, непропорційний масштабу події вибух обурення (вчора, коли я в театрі Словацького оповідала про реакцію укр. мережі на “0 балів від укр. журі для Польщі”, публіка сміялась). Щоб так начисто відморозитись від контексту, треба справді бути «чужим» сьогоднішній Україні, її долі і її війні. І байдуже, чи це вмисно, чи з тупости.

    Дуже знакові це все процеси, для майбутніх підручників, насправді.

    «Все буде Україна» (с).

    Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.