Лампа

Секретар РНБО Олексій Данилов, говорячи про виробництво ракет в Україні, запевнив, що країна-окупант Росія вже відчула на собі дію далекобійних українських зразків.

Він пообіцяв, що “бавовни” на росії буде ще більше, “палати буде в прямому значенні слова”. Справді, нові розробки дедалі більше вражають.

Так, ракета “Нептун”, яка свого часу потопила гордість Чорноморського флоту – крейсер “Москва”, зовсім нещодавно знищила ще одну російську гордість, ЗРК С-400 у Криму. Одночасно збільшується асортимент українських БПЛА – для розвідки, коригування вогню та ударів по ворожих об’єктах.

Союзники України досі не дали згоди щодо застосування їхніх озброєнь на території Росії. І це ще одна причина, чому власний ВПК України активно розвивається. Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Секретар РНБО Олексій Данилов заявив про те, що у Росії вже відчули на собі ефективність українського далекобійного озброєння. Він пообіцяв, що в РФ “буде палати у прямому розумінні цього слова”. Раніше президент України Володимир Зеленський повідомив, що українська ракета змогла вразити ціль на відстані 700 кілометрів. З якими зразками західного озброєння можна порівняти ці ракети? Чи можемо ми сподіватися, що в якійсь перспективі Україна зможе забезпечити свої потреби в такому озброєнні самостійно?

– Данилов говорив про ракетне озброєння, зокрема, про модернізований “Нептун”, розроблений у КБ “Промінь”. Це система, за допомогою якої потопили флагман Чорноморського флоту крейсер “Москва”. Тоді “Нептун” використовувався як комплекс “берег-корабель”.

Однак після того, як цю розробку було прийнято на озброєння, виробники не зупинялися, вони продовжували вдосконалювати “Нептун”. Зараз він доведений до стану, коли його можна використовувати як “земля-земля”. Так він і був застосований по російському ЗРК С-400 в районі мису Тарханкут у Криму та локаційних станціях, які вели повітряну розвідку та розвідку над акваторією моря із заходу та південного заходу від півострова Крим. Вони заважали ефективно застосовувати наші засоби ураження, зокрема БПЛА та дрони, для завдання ударів по військових цілях навколо Криму, а також в районі військово-морської бази Чорноморського флоту в Новоросійську. Тому ці цілі були знищені.

Наголошую: це вже не дрони, а ракетні комплекси, більше й далі.

Президент як Верховний головнокомандувач довів цікаву інформацію, пов’язану з тим, що у нас з’явилася ракетна зброя. Швидше за все це комплекс “земля-земля”.

Я свого часу у 2010-х роках був причетний до розробки оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан”. Тоді розробці заважали усі російські апологети, п’ята колона в Україні. Характеристики цього комплексу були кращими, ніж характеристики російського “Іскандера” та аналогічного китайського комплексу. Але як і наш комплекс “Нептун”, так і комплекс “Сапсан” наші союзники обмежували дальністю 280 кілометрів.

І американці, і росіяни вийшли з Договору щодо ракет малої та середньої дальності, а нам не давали змоги розробляти зброю з дальністю понад 280 кілометрів, обумовлюючи це міжнародними договорами. Ось такий цинічний підхід. Отже, цей цинізм виявлявся не тільки в тому, як виконувався Будапештський меморандум, а й у тому, як вони домагалися того, щоб із країни до Росії йшли наші Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3, а також ракети Х-101, які зараз РФ використовує для завдання ударів по Україні.

Сьогодні розширився спектр вітчизняної ракетної зброї. Це та зброя, яка завдає шкоди військовим об’єктам противника. Ще одна окрема сфера – це безпілотні літальні апарати і не тільки.

Наш досвід ведення війни показує, що БПЛА стають все більш ефективними для різного застосування: і як розвідники, і як коригувальники артилерійського вогню, і як ударні засоби. Причому, ударні у варіанті баражируючого боєприпасу, або камікадзе, а також у варіанті БПЛА, який несе зброю, застосовує її по цілі і повертається для перезарядки. Але так чи інакше це БПЛА.

Крім того, є наземні БПЛА, надводні та підводні. Нещодавно українська сторона оприлюднила офіційну інформацію про те, що пройшов випробування підводний безпілотний апарат. Все питання в тому, щоб випустити якнайбільше таких апаратів і, звичайно, боротися за їхню якість. Тому що тут, на жаль, росіяни обігнали нас за кількістю БПЛА, вони розгорнули широку мережу радіоелектронної боротьби, зокрема радіоелектронного придушення наших БПЛА. І тут ми змінюємо ситуацію.

Ми пам’ятаємо, як колись ми завдавали ударів по аеродрому “Енгельс-2”. Зараз ми можемо завдавати ударів по військових об’єктах у районі Москви, Санкт-Петербурга та областей, що межують з Україною. Тут йдеться про безпілотні засоби, які нам допомагають створювати союзники.

Поки що союзники ставлять нам умову не застосовувати їхнє озброєння по об’єктах на території РФ. Півроку тому вони займали таку ж позицію щодо об’єктів на території Криму. Проте ситуація змінюється. Не можна успішно вести війну, якщо ігнорувати її об’єктивні закони. Якщо десь нам дозволяють проводити військові дії, а десь ні, то все це обертається втратами в живій силі.

Там, де нема сучасного озброєння, закривати питання доводиться солдатами. Це не наш підхід. Тому, де тільки можливо, ми застосовуватимемо зброю. Поки союзники не дозволяють застосовувати свою зброю в РФ, ми нарощуємо свої можливості, свої озброєння і активно їх розвиваємо.

Останнім часом знято безліч обмежень та перешкод для виробництва БПЛА. Так, наприклад, розробку нового БПЛА треба було узгоджувати два роки, зараз це робиться за два місяці. Пішов позитивний процес, поки ми, на жаль, тільки на початку шляху з досягнення паритету з РФ з безпілотників, але ми вже маємо дуже важливі результати в цьому напрямі – як щодо ракетного озброєння, так і безпілотних апаратів.

– Питання щодо Криму. За даними британської розвідки, Росія сьогодні застосовує усі можливі засоби захисту Керченського мосту від можливого ураження. Зокрема, це приманки радіолокації, загородження у вигляді барж, димові завіси. Також хотіла б нагадати про заяву Бена Ходжеса, яку він робив неодноразово – про те, що Кримський півострів є вирішальною територією у війні. Поки його не буде звільнено, не можна говорити про закінчення війни. Чи вважаєте ви, що саме знищення мосту – головна умова звільнення півострова? Чи ці процеси можуть відбуватися паралельно – визволення Криму з материка та з моря?

– Не треба плутати знищення мосту із відвойовуванням півострова Крим. Керченський міст важливий як засіб. Є й інші мости, які нам треба бити – Чонгарський, поромна переправа у Керчі тощо. Тому Керченський міст слід розглядати в контексті руйнації логістичного шляху ворога.

Але погоджуся з тим, що Керченський, чи, як його назвали у Росії, Кримський міст є сакральним об’єктом для Путіна. Так само, як, вони кажуть, “російськомовний” Харків посмів чинити опір, хоча мав здати кілька десятків кілометрів до кордону і вирушити в “руський мир” з усіма наслідками. Це відомі путінські погляди з урахуванням фальсифікованої історії.

Це має значення. Тому тут я погоджусь із Ходжесом. Він говорить про те, що тут не лише військове підґрунтя, а й військово-політичне стратегічного сенсу. Якщо найближчим часом вдасться звільнити Крим, це буде істотним ударом по всій системі організації війни з боку РФ, і це може бути однією з умов припинення ведення бойових дій.

Я розрізняю поняття припинення ведення бойових дій та припинення війни. Наприклад, Японія досі не підписала мирного договору з Російською Федерацією за підсумками Другої світової війни. Тобто формально вони й досі у стані війни. Нас може очікувати та сама ситуація, якщо в Росії буде реакційний режим, який поводитиметься відповідним чином і з яким не вдасться укласти будь-який договір про війну.

Для нас мир буде лише тоді, коли буде враховано наші інтереси, на будь-який інший договір ми не підемо. Це не весна 2022 року, коли була важка ситуація, коли політична сторона України була готова підписати документи, пов’язані з тим, щоб повернутися на вихідні позиції 24 лютого. Але, як відомо, росіяни наполягали на повній капітуляції, на такий підхід вони не пішли, і це добре. Ми зміцніли, і тепер боротимемося за повернення до кордонів 1991 року.

Джерело