Лампа

Російські загарбники розрили скотомогильник на Запорізькому напрямку. Через це вони захворіли на сибірську виразку, пише 24 канал

Міський голова Мелітополя розповів, що цілий ворожий підрозділ сидить на карантині. Окрім того, двох хворих росіян вивезли у невідомому напрямку.

Що відомо про окупантів, які заразились сибірською виразкою.

Окупанти рили окопи, випадково розрили скотомогильник і підчепили сибірську виразку… Ні, це не епізод з фільму жахів – це реалії буття св***собак на Запорізькому напрямку, – розповів Федоров.

Він також повідомив, що двох російських загарбників спочатку привезли до лікарні Мелітополя. Та, як тільки їхній діагноз підтвердився, окупантів “швидко списали” – їх вивезли у невідомому напрямку.

Що відомо про сибірку.

Сибірка – небезпечне інфекційне захворювання, збудником якого є аеробна бактерія Bacillus anthracis. Поза ураженим організмом Bacillus anthracis утворює спори, які здатні зберігатися у ґрунті протягом десятків років. Спори сибірки мають стійкість до високих температур і дезінфекційних розчинів.

Сибіркою хворіють багато домашніх тварин, у тому числі велика рогата худоба, вівці, кози, верблюди, свині і навіть північні олені. Найбільш поширена причина зараження людей сибіркою – контакт з хворими тваринами, їхніми шкурами і вовною, а також вживання в їжу заражених продуктів тваринництва.

Спори сибірки здатні проникати в кров через невеликі рани і порізи. Заразитися можна і через дихальні шляхи, наприклад, при вдиханні зараженого спорами пилу та кісткового борошна. Захворювання рідко передається від людини до людини.

Шкірна форма сибірки.

Інкубаційна стадія сибірки становить від 2 до 14 днів. Найбільш поширений різновид сибірки, що зустрічається в 98% випадків захворювання – шкірна форма, при якій вражаються відкриті ділянки тіла. Спочатку на ураженій ділянці шкіри утворюється червона пляма, що викликає сильний свербіж, потім у центрі плями виникає бульбашка з рідиною, до якої потім додається кров.

Зазвичай пухирець проривається при розчісуванні, після чого утворюється виразка з чорним дном, яка досягає розміру в 10 – 15 мм в першу добу після початку захворювання і продовжує збільшуватися протягом наступних декількох днів. Виразка, що сформувалася, називається сибірковим карбункулом і характеризується відсутністю больових відчуттів і добре впізнаваною триколірною структурою: чорний колір в центрі (струп), далі – вузька жовтувато-гнійна облямівка, по краях – широкий багряний вал.

Хвороба супроводжується підвищенням температури, головним болем, розладом апетиту. При сприятливому перебігу шкірної форми сибірки стан хворого покращується через 5 – 6 днів, виразка перетворюється в рубець. При несприятливому перебігу захворювання можливе повторення процесу, що супроводжується появою нових виразок.

При шкірній формі сибірки не виключена і смерть, проте значно частіше хворі гинуть при кишковій, легеневій та особливо септичній формах хвороби.

Кишкова форма сибірки

Зараження кишковою формою сибірки відбувається при вживанні в їжу заражених і погано прогрітих харчів. З перших годин захворювання розвивається важкий токсикоз, що супроводжується слабкістю, здуттям живота, блюванням та кривавою діареєю. Можливий менінгоенцефаліт. Хворі помирають від серцевої недостатності, що наростає, через 3 – 4 дні після початку хвороби.

Легенева форма сибірки

Легенева форма сибірки виникає при вдиханні спор, які містяться в зараженому грунті, кістковому борошні і т.д. З самого початку хвороби у пацієнта розвивається сильний озноб, біль і почуття стисності в грудях, висока температура, кашель з виділенням пінистого мокротиння, стрімко наростаючі ознаки легеневої та серцевої недостатності. Смерть від набряку легень настає на 2 – 3 добу захворювання.

Септична форма сибірки

Найбільш небезпечна для життя септична форма сибірки. Вона виникає при прямому попаданні збудників хвороби в кров через рани та подряпини. Іноді у септичну форму переходять легенева, кишкова чи шкірна форма хвороби. При септичній формі сибірки виживання хворого малоймовірне навіть у разі оперативного встановлення діагнозу та швидкого початку лікування.

При лікуванні сибірки незалежно від форми захворювання використовуються специфічний протисибірковий глобулін, антибіотики пеніцилінового ряду та напівсинтетичні антибіотики.

В Україні протягом 1920 – 1978 років зареєстрували 24502 спалахи сибірки у 9632 населених пунктах. Усього уражених сільськогосподарських тварин було 33311 голів. Останніми роками в Україні реєстрували гуртові захворювання на сибірку серед тварин і людей. Найчастіше це пов’язано з могильниками худоби, що приводить до зараження тварин в разі недотримання умов випасу тварин у цих місцях.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Джерело