3 Грудня, 2022 10:07 pm

    Це не можливо читaти без сліз: “Собака і кіт плакали, як люди”: загарбники під час окупації спалили у власному будинку “афганця”. Деталі трагедії

    Під час окупації села Іванівка на Чернігівщині російські військові спалили у власному будинку 57-річного ветерана війни в Афганістані Ігоря Зуйка.

    Чоловіка було вбито 9 березня, ймовірно, через те, що передавав українським військовим позиції окупантів.

    Історію життя та смерті Зуйка виданню “Бабель” розповіла його дружина Ольга. За її словами, коли 24 лютого почалася війна, подружжя забрало із Києва доньку з сім’єю, також приїхали інші родичі – хотіли всі разом пересидіти страшні часи, оскільки будинок великий.

    Уже 5 березня окупанти зайшли в Іванівку. Російська техніка скупчилася неподалік їхнього будинку, а наступного дня зникли електроенергія та зв’язок.

    Через те, що вдома стало холодно, родина вирішила перейти до будинку Ольжиної матері, де було газове опалення. Але Ігор, провівши всіх, повернувся додому, не хотів кидати дім.

    “Я просила його з нами залишатись, але він відмовився. Сказав, що вдома коти, собака, качки, кури”, – розповіла жінка.

    ''Собака і кіт плакали, як люди'': загарбники під час окупації Чернігівщини спалили у власному будинку ''афганця''. Деталі трагедії

    Після цього вона більше не бачила чоловіка. До родини приходили окупанти і погрожували розстрілом чоловікам – синові і зятеві Ольги, 8 березня померла її мати, яку росіни заборонили вести ховати на кладовище. Вранці 9 березня жінці повідомили, що її будинку більше немає.

    Вона згадала, що загарбники брехали, нібито у будинок влучив снаряд, випущений українськими військовими, але вирви Ольга не бачила – лише згарище.

    Що сталося з чоловіком теж не сказали. Потім жінку із сином прогнали, не дозволивши ані пошукати чоловіка, ані розібрати завали. Єдине, що змогли – забрати з дому кота й собаку.

    ''Собака і кіт плакали, як люди'': загарбники під час окупації Чернігівщини спалили у власному будинку ''афганця''. Деталі трагедії

    “Ніколи в житті не бачила, щоб тварини так плакали. Сльози текли що в кота, що в собаки. Плакали, як люди”, – розповіла жінка.

    Прийти пошукати рештки тіла чоловіка родичі змогли лише через десять днів – вони були розкидані на руїнах однієї з кімнат. Зібрали все, що лишилося від чоловіка, у валізу з-під баяна, так і поховали – у садку.

    Зі слів сусідів дружина загиблого дізналася, що 9 березня двоє російських солдатів заводили Ігоря під дулом автомата в будинок, а потім дім підпалили. За однією з версій, росіяни відкрили в будинку газ та кинули всередину гранату. Імовірно, Ігоря на момент підпалу вже застрелили – у кімнаті, де були його останки, знайшли кілька автоматних гільз.

    Одна з місцевих жительок під час одного з обшуків у їхньому будинку запитала в російських солдат, що сталося в оселі Ольги. Він відповів: “Все были эвакуированы, а отец… Не надо было сдавать позиции”.

    Інший сусід по вулиці розповідав Ользі, що перед самим відступом один із окупантів, дагестанець, підійшов до нього і сказав: “Я тебе должен рассказать: там два наших отморозка убили дедушку-“афганца”, я не успел его спасти”.

    Тепер у пам’ять про чоловіка Ольга мріє відбудувати їхній дім в Іванівці, який Ігор так любив і пишався.

    Джерело