Лампа

Подаємо мовою оригіналу:

Tatyana Novak

Мене побив п’яний старший офіцер Закарпатського ОВК Варі Костянтин Володимирович. Майор, оперативний черговий Закарпатського ОТЦК. Варі наніс мені два удари кулаком в голову: в щелепу і ліву скроню. Мені огидно про це писати, мені соромно, що така людина досі тримається в лавах ЗСУ. Мені страшно, що цей ганебний вчинок залишиться непокараним. Я прошу максимального розголосу і юридичної підтримки!

Подія сталась в Ужгороді 25 червня 2023 року на зупинці “вул. Котляревського” (кінцева 7-го маршруту), приблизно о 15.20. Розповідаю подробиці. Я і мій чоловік Голюк Євгеній, офіцер ЗСУ, зайшли у магазин ABC (Оноківська 18) біля зупинки. Хотіли взяти кави і солодкої води. На касі до нас причепився п’яний мужик в цивільному одязі. Його перші слова були до мого чоловіка:

“Ти воював чи з….ся (втік)?”. Женя спокійно відповів, що воював. Відповідь мужика не задовольнила і він продовжив на підвищених тонах допитуватись: “а де? а як? а нащо поїхав на нуль? а чо зараз не там?”. Мій чоловік спокійно зазначив, що служить в 15-му гірсько-штурмовому батальйоні, після оборони Соледару визнаний обмежено придатним. Це чомусь розлютило співрозмовника ще більше і він видав нецензурний малозрозумілий монолог, загальний зміст якого зводився до “ви не місцеві і це одразу видно, нащо ви приїхали, а ви знаєте хто я, а я майор, це мій район, мене всі знають”.

Дійсно, продавчиня його знала, вона була страшенно налякана і тільки повторювала: “Костя, заспокойся, все нормально”. Тим часом Костя впав в повний неадекват, підійшов впритул, махав руками, декілька разів штовхнув мене і чоловіка в голову (поки що відкритою долонею). Ані мені, ані мужу не цікаві бійки, тож ми вирішили просто вийти на вулицю і викликати поліцію. Попросили продавчиню теж набрати 102 і викликати охорону. Наші слова вона повністю проігнорувала, зате не посоромилась відчайдушно пхати мені термінал для сплати товару. Я, до речі, сплатила.

Ми вийшли з магазина, відійшли на зупинку і збирались дзвонити на 102. Коли мій чоловік вже тримав телефон біля вуха, Костя (він же майор Костянтин Варі) теж з’явився на зупинці, кинувся на мого чоловіка з кулаками, але чомусь передумав, різко змінив траєкторію, підбіг до мене (я стояла на пару метрів позаду від чоловіка) і вдарив мене в щелепу. Так, жінку. Так, кулаком. Я впала, тоді він схилився наді мною і наніс ще один удар кулаком в ліву скроню. Все було швидко і неочікувано, мій чоловік не встиг втрутитися, а Варі втік.

Я подзвонила 102. Поки чекали поліцію, до нас почали сходитись люди. Вони розповіли, що Костя не перший раз нападає на людей, зокрема жінок, але місцеві жителі його бояться і заяви не подають. Дочекатись поліції і дати свідчення теж бажаючих не знайшлось.

Згодом приїхала поліція, швидка та ВСП. Варі Костянтина знайшли в його власній квартирі, затримали, “задули” на алкоголь, результат: 2.04 проміле. Швидка констатувала у мене забій щелепи. На місці я написала заяву, я і мій чоловік дали пояснення. Відкрито кримінальне провадження за статтею 125 ч.1 (умисне легке тілесне ушкодження). Ввечері того ж дня в травмпункті Ужгородської міської лікарні в мене зафіксували “забій м’яких тканин голови, забій нижньої щелепи”. Наступного ранку, в понеділок, ми з чоловіком поїхали до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. Поки їхали в таксі, мені подзвонили з Закарпатського ОВК і попросили зустрітись, щоб “обсудити інцидент і врегулювати все мирно”. Я відмовилась.

У відділі поліції нас зустріли без ентузіазму. Дізнавач Турус Ю.Ю. тільки після моїх наполегливих прохань запросив до себе в кабінет і дав направлення на судово-медичну експертизу. Ми негайно поїхали в Ужгородське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи.

Там мене детально розпитали про обставини і офіційно зняли побої. Втім тут же виявилось, що в травмпункті забули проставити необхідні печаті на довідку, а дізнавач Турус забув додати до направлення супровідний лист. Ми знов поїхали в травмункт, де вислухали від персоналу купу відговорок і зневажливих коментарів. Зрештою всі печаті на довідку поставили. Ми повернулись у поліцейський відділок. Я віддала Турусу довідку з печатками і нагадала про супровідний лист.

Він сказав, що не в курсі такої процедури, але листа напише і передасть судмедексперту. На мої питання щодо термінів Турус відповів, що зробить це “завтра, може післязавтра” і повідомить мені по телефону. За три дні жодних дзвінків на було, тож я знов приїхала у відділок сама. Турус сказав, що документи нібито вже мали дійти до судмедексперта, але він точно не знає. Наступного дня, в п’ятницю, я зв’язалась з судмедекспертом і дізналась, що жодних документів він досі не отримав. Тоді я зателефонувала на 102, мене з’єднали з черговим відділку. Виявилось, що дізнавач Турус пішов у відпустку на невизначений термін.

Впродовж тижня дізнавач не відповів конкретно на жодні мої питання стосовно справи. Я не знаю, чи вилучили з магазина камери, чи були опитані свідки (як мінімум продавчиня), чи був долучений протокол затримання з доказами, що Варі був в стані алкогольного сп’яніння. Я не маю зв’язків, не маю грошей на адвоката. Єдині варіанти для мене – це публічність, ваша підтримка і безкоштовна допомога юристів. Йдеться не лише про мене, йдеться про наше суспільство, яке не має толерувати свавілля і тремтіти перед погонами.