Лампа

Непoправна втpата…

На роcійсько-укpaїнській війні загuнув онyк видатного укpaїнського дiяча.

Деталі.

На російсько-українській війні загинув онук Левка Лук’яненка – Захар Стасів.

Про це в середу, 19 листопада, повідомив дисидент, політв’язень, народний депутат І скликання Олесь Шевченко.

“Дорога пані Надіє, висловлюю Вам і всій родині Левка Лук’яненка глибоке співчуття у зв’язку з трагічною загибеллю на фронті Вашого любого онука.

Вічна і світла пам’ять Герою – він за Україну голову поклав!”, – написав він.

Журналістка Мирослава Малик теж сповістила про втрату:

“Онук символа моральної стійкості й вірності українській ідеї Левка Лукʼяненка – на щиті.

Дід 25 років провів у радянських тюрмах та таборах – онук пішов у військо, щоб не допустити тієї тюремщики тут.

Дід написав Акт проголошення незалежності України – онук поклав за цю незалежність життя”, – написала вона у соцмережі.

Через рік після смерті Левка Лук’яненка, у 2019-му, його близькі створили громадську організацію “Фонд ім. Левка Лук’яненка”. Захар Стасів був директором цієї організації.

“Ми створили фонд, щоб ідеологічно продовжити життя ідеям Лук’яненка.

Передусім нас цікавила просвітницька робота. Він написав багато праць, які потребували популяризації. Адже багато хто знає про В’ячеслава Чорновола, але мало хто — про Левка Лук’яненка.

Значно легше звертатися до органів місцевого самоврядування з проханням назвати вулицю на честь Лук’яненка від імені ГО, ніж від фізичної особи. Та й це не завжди допомагало.

Уявіть, ми чотири рази писали звернення до Київської міської ради, щоб внести до порядку денного питання про перейменування вулиці на його честь.

Ну і ще була одна причина: після його смерті з’явилися люди, які назвали себе правонаступниками його ідей”, – розповідав у інтерв’ю “Галицькому кореспонденту” Стасів.

Він також розповів, що до Дня Незалежності за участі “Сільпо” вдалося створити “Зошит незалежності”, який розкупили за лічені дні.

Серед іншого, громадська організація займається допомогою бригадам Сил оборони.

“Якщо потрібно РЕБи, антени, пересувні бані, кабелі чи машини — до нас звертається рота або військова частина, а ми звертаємося до великих фондів, які все це купують і передають військовим. Це почалося ще у 2022 році, коли запускали службу капеланства й треба було пошити форму для 1500 капеланів. Я завжди розумів, що співпраця з ПЦУ потрібна, тому вписав цю взаємодію у статут фонду”, – наголошував Захар Стасів.

“Бувало, що з ГУР зверталися, щоб допомогти з контактами монахів. Бо були такі, що перейшли на нашу сторону і показали, де була зброя. Загалом ми допомогли провести три операції з евакуації цивільних.

Була історія з бразильцями: приїхали, не знали ні української, ні російської, ні англійської. Ми дали їм супровід до точки «Б», а вони зникли. Шукали й визволяли саме завдяки церковній дипломатії. Щоб ви розуміли: ми втратили їх у Слов’янську, а витягнули — з боку Сум”.

Крім того, Стасів наголошував, що “з церквою треба вміти говорити”.

“Я — капелан й бачу, що часто у ЗСУ не хочуть розуміти, що капелани — це не “непотріб”. Вони — авторитетні люди. У декого було по кілька парафій, поки вони не вступили до сил оборони, а їх із самого початку служби зводять нанівець. Це те, з чим теж ще треба працювати”.

Джерело