Лампа

Kira Rodkina

Повертаюсь з Донбасу. Завітала до стаб пунктів з якими працюю. Жодне фото за війну не вразило мене більше, ніж очі медика, який за добу надав допомогу більше 100 пораненим.

Жива людина з мертвими очима. Я дивилась на нього і розуміла, що я можу завалити цей стаб будь-якою медичкою, але зробити з цими очами я не можу нічого. Окрім втоми і болю, в них я побачила найстрашніше – прийняття дійсності.
⠀
Якщо говорити метафорою.

Уявіть військових, які знаходяться у ямі. Ця яма наповнена найважчими страхами – біль, смерть, бруд, розпач, зрада. Волонтери займаються тим, що світять лихтариками у цю прірву і закидають їх нормальними лопатами.

Всі інші люди – просто кричать їм, що вони впораються і які вони молодці.
Як би нам з вами не здавалось, що ми їм допомагаємо, але справжню допомогу вони відчують тільки тоді, коли ми самі спустимось у цю яму і встанемо поруч.

Але ніхто ж не був народжений для прірви. Він і поза прірвою корисний.
⠀
Ці люди прийняли дійсність – поруч з ними будуть тількі ті, хто є там зараз. Всі, хто хотів надати їм реальну і чуттєву допомогу, зараз вже там. Їх не поповнюють і не відводять. Вони розуміють, що їх задача стати м’ясорубкою для ворога. Вони дають час іншим на підготовку цінною свого життя.

Спробуйте самостійно усвідомити думку, що ваше життя є ціною життя незнайомих вам людей. І це вирішили за вас люди у кабінетах для яких ви просто цифра на папірці. Бо так випадково сталося, що саме твоя бригада стоїть саме на цьому напрямку.
⠀
Ви можете скільки завгодно говорити наскільки ці люди герої і як ви ними пишаєтесь. Але це ніколи і нічого не змінить для них. Вони втратять своє життя і здоров’я заради того, щоб дати час ймовірним досягненням майбутнього.
⠀
Тому звітів з коробками більше на цій сторінці не буде. Я знаю, що ви хочете знати куди йдуть ваші кошти. І я буду це показувати своєю роботою. Військові будуть отримувати забезпечення так, як вони цього будуть хотіти. І я сподіваюсь, що на мене підписана та сама аудиторія, яка розуміє що я хочу зараз донести.

Я не про «чашку кави з ранку». Я хочу, щоб ви хоча б спробували прийняти дійсність військових.

Ми кидаємо їм лопати у прірву безнадії і просимо їх красиво сфоткатись там на дні.