Лампа

Тетяна Чорновол

Важка тема. У нас, військових, на лінії фронту не комфортні стосунки з цивільними. З одного боку ми їм не довіряємо, з іншої нам перед ними соромно і ніяково, бо зона їх життя – будинки селища міста для нас лінія фронту та фортифікаційна лінія.

Ми їх називаємо “безсмертні”, бо щиро дивуємося, як вони примудряються жити там, де ми воюємо. Інколи ми жартуємо, що зубатих, безстрашних і хитрих тіток, яких ми зустрічаємо на передку треба мобілізувати в армію – оркам тоді гайки.

А лише трохи далі від передка місцеві не лише виживають, а ведуть господарство, заробляють гроші. Після прильоту танкового снаряду в хату переселяються в літню кухню. Покривають дах і вікна клейонкою, сміття від трощі збирають з подвір’я. Окрема купка цегла, окрема скло, окрема гілля. Обсапують випалене, підвязують виноград біля зруйнованої хати. Руїни цвітуть…
Дивишся на такі села серце кров’ю обливається і гордістю. Оце українські господарі!!! Шукаю, як би заробити копієчку, щоб мати гроші хоча би на клейонку для ремонтів.

На фото поле. Фото погане, але бачте прапорці. Там поряд стирчать хвости ракет. Бачте трактор зорав впритул, щоб і не метра землі не гуляло …

А якщо їхати далі по цій дорозі є ще одне поле, поряд шматки металу і нещодавніх приходів.

Це місце – трагічний памятник.

Тут недалечко село, щоб хоч якось заробити гроші на господарство, весна ж рік годує, на ремонти після обстрілів селяни, що не виїхали, організувалися і вирішили зібрати з поля минулорічну моркву. Зима була тепла, морква не вибрана восени і весною не пропала. Поле 6 км до ворога, восени вибирати було страшно, весна – примусила.

Зрештою це ж гроші, які їм так треба. І взагалі це святе українське – головне, щоб не пропало.

Стільки днів ту моркву копали – холод, дощ, рання весна.Морква була складена у мішки в полі.

Залишилося останнє – два трактора прийшло. Люди мішки на причепи скинули…тут їх ворожа арта і накрила. Вбиті, поранені , спалена техніка, морква по всій дорозі….

Я не можу продовжувати, мені так боляче за цих людей – стільки роботи, щоб не пропала, щоб господарство підняти… залишилося ж тільки вивести

Джерело