Лампа

План Пекіна дочекатися, поки Москва ослабне, може провалитися?

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Китай мав простий план.

У Пекіні чекали, доки росія виснажиться, щоб посилити своє домінування у Сибіру та на Далекому Сході.

Це цілком відповідало традиційній китайській філософії – сидіти на березі річки та чекати, коли нею попливуть трупи твоїх ворогів. Все, як заповідав великий Конфуцій…

І спочатку цей план реалізовувався відповідно до задуму. росія, якою б потужною вона б не була виснажуватися. Час від часу Пекін підкидав дрова у багаття війни – передавав оптику, БПЛА та технології для крилатих ракет. Після чого знову повертався на берег ріки… Так тривало доти, доки у медитативний спокій Піднебесної вихором не увірвався Дональд Трамп.

Перше, що зробив новий-старий господар Білого дому, це своїм дзвінком путіну вивів росію з міжнародної ізоляції, а з самого путіна спробував змити тавро воєнного злочинця. Далі на обрії замаячило й зняття санкцій з росії. Мавпа з китайської байки, яка сиділа на дереві та спостерігала за битвою двох тигрів, не повірила своїм очам: тигри почали брататися!

А отже, для мавпи настав час злазити з дерева та вибудовувати іншу стратегію взаємодії з хижаками. Питання тільки – яку?..

Зв’язуватися зі США – собі дорожче

1 березня у китайському видані Guancha з’явилася стаття професора міжнародної політики Шанхайського державного університету Шень Ї. Пан професор вирішив відрефлексувати на сварку Трампа та Зеленського, звинувативши у ній президента України. Утім, цікаво не це, а те, що Шень Ї зауважив: мати справу зі США означає наражати себе на смертельну небезпеку. Що ж, тепер ми це знаємо.

А от офіційний Пекін інцидент у Білому домі не коментує. 3 березня спікер МЗС Китаю Лінь Цзянь відповів на запитання журналістів про те, що в Китаї думають щодо пристрастей в Овальному кабінеті та наступних заяв Трампа. «Ми звернули увагу на ці події», – мегадипломатично відповів Лінь Цзянь. І додав: «Китайська сторона й надалі докладатиме зусиль для сприяння політичному врегулюванню української кризи та досягненню миру».

У принципі, нічого нового. Як і те, що розпочату проти нас війну Пекін продовжує йменувати «українською кризою». Власне, слова Лінь Цзяня про те, що китайська сторона прагне миру в Україні – ні про що.

Важливо тільки те, про що зараз думають керманичі Китаю і у першу чергу – глава КНР Сі Цзіньпін. З високою часткою ймовірності можна припустити, що Сі Цзіньпін просто зараз згадує про… Генрі Кіссенджера.

Кіссінджер помер, але справа його жива

Генрі Кіссінджер, колишній держсекретар Сполучених Штатів, помер у 2023-му у віці ста років. За пару місяців до смерті Кіссінджер побував з неофіційним візитом у Пекіні, де його дуже тепло зустрічав Сі Цзіньпін. Так, для китайців Кіссінджер – особлива постать. У 1971-му він став у пригоді Китаю, який тоді очолював Мао Цзедун.

На той момент між США та Китаєм не було жодних зв’язків – ані дипломатичних, ані торгівельних. Кіссінджер зумів пробити «Велику китайську стіну» відчуження і організувати візит до Пекіна президента США Річарда Ніксона.

Той зустрівся з Мао Цзедуном та уклав угоду. США погодилися визнати – увага! – Тайвань частиною КНР та вивести звідти свої війська. Китай також отримав окрему вигоду, вийшовши на американські ринки. Америка отримала вигоду, відірвавши Китай від СРСР.

СРСР не отримав жодної вигоди від «дружби» Китаю та США – він опинився у програші.

Мао та Ніксон. У американців вислів «Ніксон у Китаї» означає щось абсолютно неймовірне, а між тим контакти США та КНР значною мірою послабили СРСР
фото: uk.wikipedia.org

В останні роки свого життя Кіссінджер вів складну й, можливо, тільки йому одному зрозумілу гру. З одного боку, він намагався прокрутити динамо назад та зблизити Сполучені Штати з росією, виштовхнувши з їхнього тандему Китай. З іншого – саме він допоміг Джо Байдену домогтися приїзду Сі Цзіньпіна до Сан-Франциско.

Конфуцій вчив жителів Піднебесної терпінню та неквапності, а Кіссінджер – мистецтву укладати правильні союзи. І якщо зараз Китай перестане бути бенефіціаром російсько-української війни, а сама росія хитнеться убік Америки, то Пекін буде змушений замислитися про новий тандем. Але з ким? З Америкою? А, може, з Європою?

Поки що грає ставка на росію

«Спроби американської адміністрації вбити клин між Китайською Народною Республікою і російською федерацією абсолютно безуспішні. Китайсько-російська співпраця не схильна до впливу зовнішніх факторів», – заявив 27 лютого все той же Лінь Цзянь. Він наголосив, що «відносини між Китаєм і росією будуть стабільно розвиватися, незважаючи на будь-які зміни у міжнародній обстановці».

Це було сказано наступного дня після того, як державний секретар США Марко Рубіо заявив в інтерв’ю телеканалу Fox News, що адміністрація президента Дональда Трампа має намір змінити підхід до Китаю та не допустити залежності від нього.

А 28 лютого – поки у Вашингтоні розгорталася епічна драма між Зеленським і Трампом – секретар Ради безпеки росії Сергій Шойгу терміново вирушив до Пекіна і зустрівся з Сі Цзіньпіном та іншими офіційними особами КНР. Прикметна деталь: на зустрічі Шойгу сказав, що візит «вдалося погодити у короткі терміни», тобто він був екстреним.

Зрозуміло, що на той момент Китай непокоївся через угоду про мінерали, яку у Білому домі мали підписати Україна та США. Угода не відбулася, Трамп натомість здав ще кілька козирів росії, зазначивши, що це Зеленський, а не путін «не готовий до миру».

Шойгу та Сі Цзіньпін: реанімаційна бригада для порятунку російсько-китайської дружби виїхала
фото з відкритих джерел
Отож, американо-російська дружба цвіте та міцніє, а Китай тим часом пікірується зі США через мита.

4 березня стало відомо, що Китай запроваджує додаткові тарифи у розмірі 10-15% на аграрний імпорт зі США. І це – китайське «алаверди» на підписаний Трампом указ про підвищення з 10% до 20% митних тарифів на імпорт товарів з Китаю.

На тлі цієї митної «дуелі» відбувається телефонна розмова між Сі Цзіньпіном та путіним, у якій товариш Сі плете вишукані улесливі мережива. Як повідомляють китайські ЗМІ, Сі сказав путіну, що «історія та сучасність показали нам, що Китай та росія – добрі сусіди, чиї взаємини не можливо похитнути, і справжні друзі, які поділяють радість та горе, підтримують один одного та розвиваються разом».

The New York Times прокоментував цей діалог як сильне занепокоєння Пекіна через стрімке зближення росії та Китаю. Проте Китай не тільки непокоїться, він починає діяти.

В Європу на розвідку

Після обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів міністр закордонних справ Китаю Ван Ї вирушає у 10-денне турне до країн Євросоюзу, США та Південної Африки.

«Під час поїздки до Європи я відчув, що політика Євросоюзу щодо Китаю стала більш раціональною та прагматичною. Євросоюз намагається зрозуміти наміри і практичні кроки Китаю, він готовий зміцнювати обміни і співпрацю, вирішувати розбіжності через діалог», – відзначає Ван Ї.

Брюссель дійсно відчутно пом’якшив риторику стосовно Китаю, і китайські аналітики заговорили про поліпшення відносин з ЄС. Це сталося після того, як Вашингтон пішов на відкриту конфронтацію з Європейським Союзом. Ще у 2019 році ЄС визнавав Китай своїм «системним конкурентом», проте політична кон’юнктура змінилася, а отже, змінилися й наративи.

До речі, Ван Ї побував і у Мюнхені, де тоді проходила міжнародна конференція з безпеки. Там він провів двосторонні зустрічі з кількома високопоставленими європейськими чиновниками, включаючи верховну представницю ЄС із закордонних справ Каю Каллас, канцлера Німеччини Олафа Шольца і генерального секретаря НАТО Марка Рютте.

Ван Ї на конференції з безпеки у Мюнхені
фото: Xinhua

Ван Ї мав зустріч і з міністром закордонних справ Іспанії Хосе Мануелем Альбаресом. Останній наголосив, що його країна готова до дружніх стосунків з КНР. «Європа має ухвалювати власні рішення самостійно. І ми маємо вирішити, коли Китай може бути партнером, а коли – конкурентом», – зазначив Альбарес.

А голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн, один з європейських «яструбів» щодо Китаю, закликала до нових зусиль для покращення відносин між Брюсселем та Пекіном.

У цілому ж у Брюсселі говорять про «сейсмічне зрушення» у геополітиці. Дональд Трамп зробив цей порядок принципово іншим, що означає не тільки нові проблеми, але й нові можливості. Однією з таких можливостей є співпраця з Китаєм, яку вже почали розробляти на європейських майданчиках. Залишилося дочекатися, що вирішить китайський дракон.

Наталія Лебідь,

Джерело: «Главком»