Лампа

Мікробіолог Жуан Педро де Магальяйш звертає увагу на те, що тривалість життя ссавців, до яких належать і люди, значно менша, ніж у рептилій та амфібій, пише Успіх in UA.

Нова гіпотеза вченого отримала красномовну назву “вузьке місце довголіття”.

За його словами, коли на нашій планеті жили динозаври, менші ссавці були вимушені швидко розмножуватися, аби вижити, повідомляє news.online.ua.

Жуан Педро де Магальяйш озвучив припущення, що у зв’язку з цим гени, які забезпечують довшу тривалість життя, могли були “відкинутими” в процесі еволюції.

“Деякі з найдавніших ссавців були змушені жити внизу харчового ланцюга і, ймовірно, витратили 100 мільйонів років в епоху динозаврів, щоб вижити завдяки швидкому розмноженню.

Я припускаю, що цей тривалий період еволюційного тиску вплинув на те, як ми, люди, старіємо”, – озвучив своє припущення вчений.

Окрім того, він переконаний в тому, що дуже давні предки людей, які жили за часів панування динозаврів, втратили фотоліази – ферменти, які відновлюють пошкодження ДНК, спричинені ультрафіолетом.

Як вважає мікробіолог, одна з причин полягає в тому, що тоді ссавці були вимушені вести нічний спосіб життя, щоб залишатися у відносній безпеці.

Жуан Педро де Магальяйш звертає увагу на те, що через мільйони років втрату фотоліаз люди компенсують за допомогою сонцезахисного крему.

“Однак є й інша відмінність. У деяких рептилій, зокрема алігаторів, зуби можуть рости протягом усього життя. Люди такою здатністю не володіють. Це також може бути результатом генетичного відбору”.

Ні для кого не секрет, що у тваринному світі ми можемо зустріти багато прикладі дивовижного відновлення та регенерації.

Однак така важлива генетична інформація була б непотрібною для ранніх ссавців, яким пощастило не стати їжею тиранозавра.

“Хоча наразі це лише гіпотеза, є багато цікавих кутів зору на цю проблему, включаючи перспективу того, що рак частіше зустрічається у ссавців, ніж в інших видів, саме через швидкий процес старіння”, – розповідає де Магальяйш.

Джерело: Успіх in UA