26 Вересня, 2022 11:14 pm

    Лист з окупації. Херсон. “Наташа, ми тримаємося щосили … Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці голими руками та зубами розправлятимуться з нечистістю….”

    Лист з окупації. Херсон.

    «Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними.

    Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться – як же ви, с@ки, боїтеся, якщо вам, для вашої величі, потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. Як ви самі в собі не впевнені.

    Це як, статевий акт з імпотентом, якому треба нескінченно повторювати, що він сильний, що в нього все виходить, дуже довго і вперто для нього старатися і при цьому думати, коли ж це болісне знущання, нарешті закінчиться.

    Ми повторюємо це для того, щоб зберегти нас усіх. Тому що дуже складно воювати беззбройній людині проти безмозглого тулуба з автоматом.

    Тому що потім, коли цю нечисть виженуть із нашої землі, нам треба буде упорядковувати місто. З ким би ми зараз не говорили, у всіх одні слова.

    Слова, що у місті запах гнилі. Нам, напевно, потрібно буде дуже багато миючих засобів, щоби просто довго мити тротуари, будинки, і навіть дерева.Тому що все, до чого торкалися ці нелюди, має запах гнилі.

    Вчора одна жінка, пенсіонерка, відмовилася повторювати, що вони великі. Три здорові мужики її роздягнули і залишили на вулиці, заборонивши комусь підходити до неї, щоб допомогти.

    Три години вона роздягнена стояла на вулиці і тільки голосно говорила:

    «Не підходьте до мене, мої рідненькі. Не наражайте себе на небезпеку. Будь ласка! У нас ще буде з Вами дуже багато справ… Потім!
    І ще. Вони крадуть.
    Вони крадуть усе.
    Мені навіть складно вигадати, що вони не крадуть.
    Ми ніколи не бачили крадіжки у таких масштабах. Починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи ящиком овочів, що підгнили.

    Вони бояться, бо у місті постійно розклеюють листівки.
    Наші листівки із українською символікою.
    Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці голими руками та зубами розправлятимуться з нечистістю.
    Вони це відчувають.
    Тож поспішають.
    А ми зачекаємо.
    Зачекаємо.
    Зчепимо зуби, стиснемо кулаки до оніміння в пальцях і чекатимемо. Тому що нам є заради чого чекати.
    Щоб було раз і назавжди. І жодного з цієї нечисті не лишилося.
    А потім митимемо місто.
    Довго.
    Наташа, передайте всім, що Херсон – це Україна!
    І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. Тому що це наші імена…”

    Фото Віта Федюк.

    Автора написаного по зрозумілих причинах не вказано.

    На зображенні може бути: на відкритому повітрі

    Вікторія Мірошніченко

    Comments (0)

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.