Лампа

Україна у російській війні втрачає своїх захисників.

Так, у боях за Луганщину загинув чоловік головної редакторки видання Gazeta.ua Оксани Смоли. Він боровся за Білогорівку.

На своїй сторінці у Facebook Смола опублікувала зворушливий пост, присвячений загиблому чоловікові. Вона зазначила, що усвідомлення того, що йому тепер назавжди залишиться 35 років, ще не прийшло (щоб переглянути фото, доскрольте до кінця сторінки).

“У моєму житті є три найстрашніші дати: 19 листопада 1999 року, коли в автокатастрофі загинув тато, 21 березня 2010 року, коли ще в одній автокатастрофі загинула молодша сестра і тепер ось додалося 2 березня. Про це важко писати, бо ще не прийшло усвідомлення того, що Юра більше не повернеться додому і йому назавжди буде 35…” – почала Смола.

За її словами, коли 19 грудня о 5-й ранку прощалася з чоловіком, була на 200% впевнена, що він повернеться.

“Бо він мій герой, герой для наших синів. Хоч ти і перевівся в штурмову бригаду і їхав тоді на Донбас… “Ти – мій всесвіт”, – говорила я тобі… – Ти знаєш, мене така лють переповнювала, коли Ми сиділи в бомбосховищі в перший день війни, я тоді сидів і думав: не хочу, щоб мої діти жили так, сказав ти, я піду, щоб моїм дітям не довелося воювати, і з тих пір останні рік для нас тягнувся так довго. Ми бачили в основному тебе по відео… Місяць тому на твій день народження я замовила шкіряний браслет з гравіюванням дати весілля та днями народження наших малюків, але ти сказав подарунки не відправляти, бо обіцяють вивести на Київ з 5 по 20 березня. Потім ця дата перенеслася на кінець квітня”, – додала Смола.

Вона розповіла, що чоловік бився у тяжких боях. Йому та побратимам не було заміни.

“Я ще не замочив десяток п..рів і не спалив пару танків, – жартував ти. – І хто прикриє спину Максу? Він же перший побіжить на п..ров. Макс у тому бою вижив і ми вже познайомилися. Згадували про тебе і плакали… Він розповів, які у вас були плани щодо повернення до Києва… Потроху знайомлюся з іншими твоїми побратимами… На війні ти почав матюкатися і палити… Щоразу за це вибачався… Але я розуміла… Хоча просила, як повернешся, зав’язувати з цим. Ми все одно на тебе чекаємо… Хоча зібрана хронологія подій того дня не дає жодної надії”, – зазначила журналістка.

Вона розповіла, що Юрію неодноразово вдавалося врятуватися дивом і такі випадки він називав своїм другим днем народження.

“Кожен твій вихід – це були безсонні ночі або сон по дві години. Коли підстрибуєш і перевіряєш телефон. Це було ближче до 4 ранку. Тільки тоді могла спокійно спати. Ми готувалися до твого приїзду. Старший відклав конструктор танка і чекав, коли складе з тобою. Тільки ти міг засинати за столом на кухні о 3-й ночі, але зібрати Лего для дитини. Менший хотів повернути нашу традицію з вилазками на природу і шашличок. – З грудня я мився чотири рази, – писав ти на свій день народження. – Я обіцяю тебе зводити в лазню,— говорила я.— О, ми ще жодного разу не були вдвох у лазні,— засміявся ти. Очі були сумні, але ти завжди посміхався і не втрачав оптимізму. Я скуповувала всі сухі душі, щоб передати тобі. У нашій “Єві” мене почали впізнавати і говорити про них. Я згрібала все. Останні досі лежать, але вже поїдуть твоїм побратимам. А ще я обіцяла насмажити тобі чебуреків. Тому що ваша їжа – це печиво “Марійка” мівіна і тушонка…” – додала дружина загиблого воїна.

За її словами, чоловік зізнавався, що зненавидів зиму. Він відморозив собі кінцівки.

“У мене досі перед очима фото твоїх відморожених пальців, коли ви три дні були на позиціях у землянках і за той час дощ змінився морозом… Зараз у мене єдина мета – повернути твоє тіло додому та поховати. Щоб ми могли з тобою попрощатися. Чекаємо, щоб цю позицію хлопці відбили та помстилися за тебе та інших полеглих. Знай, наші малюки вже ненавидять росіян та мають план ліквідації Путіна. Для нашої родини кожен громадянин Росії – особистий ворог”, – написала Смола.

Також вона наголосила, що не хоче говорити про деталі.

“Менше всього, що зараз потрібно нашій сім’ї – це розпитування про деталі. Це рана, що кровоточить. Шрам залишиться назавжди. Але ми не здамося, не зламаємось і житимемо далі. Заради цього Юра віддав своє життя. Найкраща допомога нам – підтримка армії. Вони стоять за кожного з вас”, – підсумувала Смола.

Джерело