Лампа

Михайло Басараб: Важлива інформація!

Про те, звідки в наш інформаційний простір закидається маячня про «все пропало і буде ще гірше».

Неозброєним оком видно, що росіяни істотно активізувалися в напрямку інформаційних і політичних диверсій. Треба визнати, що у них це непогано виходить. І в Україні, і на Заході. Загальний емоційний фон у нас та в інших демократичних країнах – це в тому числі і результат роботи росіян, які вдало посилюють, а часом і генерують, деструктивні дискурси.

Часто ми несвідомо стаємо інструментами в руках ворога, бо ретранслюємо їхню брехню про нас.

Колеги з «Детектор медіа» продовжують свою важливу справу. Вони викривають сумнівні «медіа», які явно працюють або можуть працювати на росіян.

Заклики «Закрий пельку Кремлю» незмінні:

1. До споживачів інформації. Прочитайте це і передайте іншими, щоб не бути «овочами».

2. До експертів і політиків. Утримуйтеся від виступів у таких ЗМІ.

3. До компетентних органів. Нещадно і безкомпромісно припиняйте роботу таких «медіа».

До вашої уваги лінк на одне з розслідувань «Детектор медіа» про інформаційну помийку Politeka, де аж кишить кремлівськими «експертами». У цьому ж матеріалі лінки на розслідування про інших, до кого варто приглядатися зі скепсисом і сумнівом або зовсім уникати.

Лінк на чудове розслідування у коментарях. Читайте, не лінуйтеся, щоб не ставати «овочами» і не виглядати дурно.

***

Жива картотека СБУ. Як виглядає ютуб-канал Politeka

Якщо пропагандисти чогось не договорюють, Politeka сама дописує це в заголовки.

«Детектор медіа» продовжує оглядати суспільно-політичні ютуб-канали, які мають під час війни великі аудиторії та поширюють багато (іноді сумнівного) контенту. Ми вже писали про ютуб-канали Макса Назарова та Ukraine World News, а також про політичних оглядачів, які часто з’являються на цих ютуб-каналах. Цього разу ми аналізуємо ютуб-канал Politeka.

Politeka завжди була одним із найгірших новинних сайтів України. Вона запускалася як «аналітичне видання за прикладом The New York Times», а потім писала, що «флот Нібіру вторгся на Землю». Обіцяла «не гнатися за рейтингами та не накручувати їх штучно», а потім була видалена з фейсбука за накрутку користувачів навіть на порожні сторінки.

Якщо якась організація робила моніторинг порушників журналістських стандартів, Politeka обов’язково потрапляла у список «переможців»: сексизм, джинса, дезінформація, російська пропаганда. За підрахунками ІМІ у грудні 2020 року, 80% новин Politeka порушували стандарти журналістики. У 2019 році Politeka повідомила, що прибульці знищили Місяць.

Загалом, типова сміттярка. От тільки після початку повномасштабного вторгнення звідти забули викинути проросійських пропагандистів.

Забуті, і живі, і доморощені

Ютуб-канал Politeka має близько мільйона підписників, а його відео зазвичай набирають по 100–200 тисяч переглядів. Звісно, показникам медіа, яке вже одного разу впіймали на накрутках, не можна довіряти. Але коли дивишся на клікбейтні заголовки каналу, в його показники легко повірити. Ось типова назва відео: «ЭТО ПОСЛЕДНЕЕ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ! Ужасный ПРОГНОЗ: ВОЙНА продлится до… Путин БУДЕТ наступать». Ось інше: «ШОК! ВСУ ОТКАЗАЛИСЬ ОТ F18! ПОТОПИЛИ РЕДКИЙ КОРАБЛЬ! ЖДАНОВ: Залужный ТРЕБУЕТ 5 месяцев ДЛЯ НОВОГО…».

Politeka не соромиться ні панічних фейків у своїх назвах: «Началось! РФ ОКРУЖАЕТ ВСУ под…». Ні відвертої брехні про зміст відео, коли лікар Комаровський загалом відмовляється коментувати політику, проте ролик називається: «ДЕМОКРАТИЯ ЗАКОНЧИЛАСЬ!». Ні прямого заперечення слів гостей, коли Ігор Яковенко заперечує протести в Росії, але Politeka називає інтерв’ю: «НАЧАЛСЯ НАСТОЯЩИЙ БУНТ!».

Якість гостей органічно відповідає якості медіа. Politeka складається з кількох груп: колишніх найманців Медведчука (ексведучий «112» Віталій Дикий), фігурантів Реєстру зрадників (Михайло Чаплига), фігурантів Бази замовних соціологів (Вадим Карасьов), російських «опозиціонерів» (Ігор Яковенко), найбільш всеїдних коментаторів (Олег Жданов) і міських божевільних (трампіст і прихильник змов Костянтин Боровой).

На щастя, українські можновладці не легітимізують сміттярку. За останній місяць Politeka відвідав лише Олексій Гончаренко з «Європейської солідарності», який критикував законопроєкт про мобілізацію та «деградацію парламентаризму» через нібито утиски з боку влади. Штатні політичні коментатори партій ютуб-канал теж практично не відвідували.

Насправді більшість інтерв’ю на платформі — це доволі порожні універсальні коментарі універсальних коментаторів. Наприклад, Святослав Піскун, який був генеральним прокурором 17 років тому, чомусь розмірковує про збиття Іл-76: «Либо это очень засекреченная информация, которую обе стороны прималчивали. Либо кто-то врет. Но я допускаю, что врет, конечно, Россия».

Наприклад, Олег Жданов, який має у кращому разі військовий досвід, повідомляє: «CNN — это рупор Демократической партии […] В Демократический партии или Администрации Байдена Залужный пользуется поддержкой».

Наприклад, Михайло Гагаркін, якого ведучий представив просто «уважаємий гость» і піарну статтю про якого навіть «Вікіпедія» вважає незначущою, заперечує, що Україна виготовляє дрони. Насправді цим займаються щонайменше двісті компаній.

Ведуча каналу Анастасія Гусарєва тим часом вважає, що порох вигадали під час Першої світової війни. Помилка на одну-дві тисячі років — це ще доволі непогано для Politeka.

Політбюро

Як і у випадку ютуб-каналу «Да это так» Макса Назарова, найбільшу загрозу на Politeka становить непокаране зло. Канал системно надає платформу проросійським пропагандистам (здебільшого колишнім гостям Медведчука) та ставить гостям досить тенденційні запитання. Інколи ефіри Politeka один в один нагадують колишні токшоу на підсанкційних каналах.

Наприклад, тут системно критикують західну допомогу Україні. Ведучий Едуард Гльоза іронізує, що Україні дають саме кредити. Михайло Чаплига вигадав теорію змови, що Україні допомагають, щоб обійти правила Всесвітньої організації торгівлі й дотувати власну промисловість. Святослав Піскун говорить, що з України знущаються, бо не списують борги. Ведуча Анастасія Гусарєва, до речі, з ним погоджується: «Открыто об этом пока мало кто говорит».

За закордонними грошима слідує «закордонний вплив». Дмитро Співак стверджує, що в Україні є «кураторка», «смотрящая». Так він називає спеціальну представницю США з економічного відновлення України Пенні Пріцкер. Руслан Бортник обрав для себе іншу руку Держдепу: «Приезд Нуланд связан с регулированиям влияния Белого дома на украинскую политику. Потому что в последнее время сложилось впечатление, что его начали уменьшать […] Им сказали — нет».

Якщо послухати гостей Politeka, виникає враження, ніби західний світ просто користується Україною. Михайло Чаплига висміює, що в нас нібито не «союзники», а «партнери». Хоча й «Голос Америки», і сайт українського Кабміну використовують саме термін «союзники».

Позицію Politeka підкреслюють коментарі користувачів, які чомусь обирає для ефіру ведучий Гльоза. Він почав інтерв’ю з Вадимом Карасьовим із цього відгуку: «Деньги будут, будут продолжать дальше воевать». Пізніше обрав ось таке запитання від аудиторії: «Деньги дают для войны или для мира?». А третім запитанням обрав ось це: «Почему Вашингтон требует от власти Украины продолжения войны? Нуланд привезла оружие, но не привезла предложений по перемирию». Звісно, це очевидна маніпуляція, адже Україна веде оборонну війну. Жодні гроші не можуть купити нам мир, крім тих грошей, які ми інвестуємо в зупинку агресора. Таке враження, ніби надворі знову 2018 рік і потрібно знову пояснювати, що це не Україна продовжує війну.

Другий актуальний наратив Politeka — це дискредитація мобілізації. Медведчуківський пропагандист Андрій Єрмолаєв ставить поетичне питання: «Интересно, что бы сказал Тарас Шевченко, которого когда-то забрили в солдаты, если бы увидел работу наших военных комиссариатов?». Михайло Чаплига стверджує, що українці бояться мобілізації, бо їх як м’ясо посилають «із лопатою» на «100% смерть». Віталій Дикий вважає, що «наглая мобилизация» доводить великі втрати на фронті. Ведучий у жодному з цих випадків не заперечує гостям. Звісно, трохи смішно вимагати від Politeka проводити фактчекінг, але брехня про штурми з лопатами має бути очевидною навіть для місцевих співробітників. Україна, взагалі-то, знищує підводні човни крилатими ракетами.

Заключна частина цієї тріади — скарги на втрату демократії. Ми вже згадували, що Politeka може назвати відео Комаровського, який відмовляється коментувати політику, «Маленький кoнцлагерь против большого!». Але деякі гості й самі з радістю розкажуть про утиски. Наприклад, пропагандист Віталій Дикий бідкається, що Україна прагне демократії, але закриває кордони та нібито утискає свободу слова. Ведуча запитує, чим ми відрізняємося від росіян на фоні мобілізації?

У сумі ці три речі переспрямовують негатив українців на Україну. Мовляв, це наша держава закручує гайки, посилює несправедливу мобілізацію, перебуває під зовнішнім впливом, винна у продовженні війни. Усе — як у 2014–2021 роках. Цього разу повністю зняти відповідальність із Росії не вийде, масштаби геноциду занадто очевидні. Але відповідальність за агресію можна розділити.

Це дослівна цитата (відео ми зберегли) Дмитра Корнійчука на ютуб-каналі Politeka від 26 січня 2024 року: «Война в Украине — это договорная война между Вашингтоном и Москвой, срежиссированная, с заранее определенными территориями, которые Путину разрешается захватить». Ведучий Едуард Гльоза ніяк не відреагував на слова гостя.

Зрозуміло, що війна проти України ніяк не може бути зрежисованою, а її результат — визначеним. Тому що цей результат щодня визначають українські військові й навряд Путін планував програти битву за Київ, битву за Харківщину, битву за Херсон, застрягнути на Донеччині та Луганщині, втратити території, які записав до Конституції Росії. Натомість не зрозуміло, чому проти Корнійчука досі не порушено кримінальну справу, а канал Politeka — все ще доступний в Україні?

Слова Корнійчука — не єдина подібна риторика на каналі. Трампіст Костянтин Боровой теж розповідає про «договорняк» між Демократичною партією США та Росією. Руслан Бортник каже, що заморожування війни може бути тактичною перемогою для України. Святослав Піскун залякує російською ядерною зброєю, якщо ми продовжимо активно знищувати кораблі в Чорному морі. Михайло Чаплига фактично заперечує та стверджує, що в Україні немає досягнень у 2023 році. Віталій Дикий вкидає фейки про збиття Іл-76, мовляв, про обмін і його локацію заздалегідь офіційно оголосили. Це не так: ГУР підтвердила плани на обмін лише після трагедії.

Також Михайло Чаплига закликає співіснувати з Росією і здаватися: «По примеру Израиля: либо два государства сосуществуют, либо только одно. Если только одно, давайте зададим вопрос, кто: ядерная Россия или брошенная без финансирования и поставок вооружений, истощенная финансово и демографически Украина? […] Чем раньше наступает Швейцария, Ватикан, формула мира, саммит — тем лучше. Условия… давайте пусть кто-то из власти первым наберется смелости признать очевидные реалии».

Голову підіймає навіть давно застаріла пропаганда. Дмитро Співак замилувано вигадує, як у 2022 році українці не з’ясовували, хто якою мовою розмовляє та які книжки читає. Так, люди просто масово перейшли на українську. Михайло Чаплига знову розповідає, що Україна різна і створена з трьох уламків імперій.

Також Чаплига знову звинувачує Україну в тому, що наша держава змінила Конституцію та нібито розірвала Мінські угоди: «А, извини, а ты изменил условия, которые были прописаны в Декларации о Независимости. И компромиссные условия, которые были прописаны в Конституции. А потом кое-что внес в Конституцию. А потом удар по Минским, которые по сути были капитуляцией, я считаю, и ты разрываешь это. Потом начинается война». Дивно, що не згадав про Революцію гідності. Перелік Чаплиги — давня брехлива спроба звинуватити в агресії проти себе саму Україну. Так, начебто наша держава не має права визначати свою політику. І так, начебто ми, а не Росія, не виконували буквально перший, безпековий пункт Мінських угод.

Дмитро Співак навіть знову критикує закриття телеканалів, очевидно натякаючи на канали Медведчука, де раніше працював. Так, Politeka дійсно навіює спогади про медіа кума Путіна. По-перше, тут буквально ті ж самі гості. По-друге, той самий стиль роботи ведучих: ставимо маніпулятивні запитання й замовкаємо. По-третє, та ж сама редакційна політика: тенденційно проросійські коментарі глядачів в ефірі, панічні й теж загалом проросійські заголовки, системне повторення проросійських наративів.

За межами очевидного зла — російської дезінформації — Politeka виступає ковчегом для всього шкідливого, що вижило після 24 лютого 2022 року. Дмитро Співак із граційністю корови на льоду вставляє в інтерв’ю, що він, узагалі-то, займається волонтерством і має нагороди, просто не піариться на цьому. Цілу хвилину розповідає, що не піариться. Politeka дозволяє пропагандистам Медведчука лишатися в інформаційному просторі, потрохи підміняти пам’ять про себе новими спогадами і потім, після перемоги, знову стати кимось.

Безперечно — кимось шкідливим для України. Як і сама Politeka.