Лампа

Знати історію свого роду важливо задля збереження історичної пам’яті.

Українські прізвища мають різне походження.

Деякі виникли від назв професій, частина — запозичені з інших мов.

Однак, навіть утворені від одного слова, вони можуть мати особливість — закінчення.

Популярність варіювалась залежно від регіону.

Про це пише Український генеалогічний портал «Родовід», передає видання «Телеграф».

Зазначається, що прізвища утворені від словосполучень, наприклад Добривечір, Нетудихата та схожі, були козацькими. Вони поширювались із Запоріжжя та Півдня України.

Найпоширенішим є закінчення -енко (єнко), його можна знайти в усіх регіонах, хоча максимального поширення набули на Наддніпрянщині, Полтавщині, Слобожанщині, Запоріжжі.
Однак є особливі, місцеві закінчення, які можуть вказувати на походження з певного місця.

Так, для Галичини характерні закінчення -ів, -ишин.
Для Гуцульщини — -ук, -юк, Лемківщини — -ич.
На Волині часто прізвища закінчувалися на -чук.
На Закарпатті поширене закінчення -ович.

Для Запоріжжя характерне закінчення -ко.

Що ж до тяжіння українських прізвищ до сусідніх народів, то шляхта і українська, і польська часто мала прізвища на -ський, -цький . Зрусифіковані або російські прізвища закінчувалися на -ов, -ин.

Джерело