Лампа

Сиромудрим я б назвав рішення, яке прийняли антипки в рясах на вчорашньому синоді-зльоті. Тіштеся, оглашенні! Незгода з патроном кіріллом – ось і все рішення. Підступне, як і вся ця феесбешна шайка-лєйка.

Замахуватися на власну автокефалію – це іскандер у груди України, яку вони 30 років зневажали, прив’язували до духовного кремля, трактували як малоросійську парафію москви.

Хитро придумали фарисеї: московський патріархат без московського патріархату. Видно, нанюхалися ладану і з якогось дива вирішили, що, формально, для галочки відсахнувшись від кірілла окаянного, їхня самопроголошена організація одразу стане білою й пухнастою, з чистого аркуша й, прости господи, з мироварінням. Миром у цій спільноті не пахло ніколи, а лише релігійною окупацією.

З кірілом, чи з ондатрієм, чи з дияконом новінським – не важливо, під чиїм кришуванням діятиме структура, яка й надалі не визнає незалежності Української Церкви, надалі править служби недержавною мовою, надалі торочить про неканонічність національного православ’я, надалі базується на рускомірних духовних скрепах.

Під шумок видавати себе за «українську церкву» з напоказ розірваними зв’язками з москвою – це вкрай небезпечно!

Цей момент не можна пропустити з міркувань національної безпеки. Бо як не перейменовуй чи перепідпорядковуй цю нечисть – вона такою залишиться в своїй суті. Не можна вестися на різного роду відволікальні й окозамилювальні фінти.

Щоб здаватися «своїми», кагебісти завжди переодягалися в народне вбрання. Це їм полегшувало здійснювати диверсії в майбутньому.

Ostap Drozdov

Нагадаємо, Заступник голови управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ, єпископ Євстратій Зоря проаналізував підсумки Собору УПЦ МП.

Нагадаємо, у п’ятницю, 27 травня, Собор Української Православної Церкви Московського патріархату ухвалив рішення «про повну самостійність і незалежність від РПЦ».

«Підсумки «Собору УПЦ» можна коротко оцінити словами митрополита Епіфанія у доповіді на Архієрейському Соборі ПЦУ: «З великої хмари – малий дощ», – відгукнувся єпископ.

На думку священнослужителя, у заяві вирази щодо російської агресії «максимально м‘які та округлі».

«Це після трьох місяців страждань, які головним чином торкнулися областей, де багато симпатиків МП. На все, що вважали за потрібне сказати про війну, знайдено сорок слів! І жодного з них – про оцінку ідеології «русского міра», як основи агресії, та про свою роль в поширенні цієї ідеології», – проаналізував Зоря.

Також він вважає вартими уваги такі вислови:

«Виражаємо незгоду» з позицією Кирила – тобто не засуджуємо, не розриваємо зв’язок, а просто «виражаємо незгоду». Тут явно видно формулювання митрополита Онуфрія – українською незгоду висловлюють, а не виражають.
«Зачистка статуту» це те саме, що відсутність слів «Московський Патріархат» в офіційній назві: спроба приховати те, що «УПЦ» залишається в юрисдикції Московського Патріархату.
Собор ні слова не сказав про автокефалію.
Мироваріння та діаспора – суто «тролінг ПЦУ». Ані одне, ані інше ніяк не визначає статусу незалежності. У Лаврі варили миро в часи Київської Митрополії до 1686 р. і навіть в синодальну епоху РПЦ – але ні тоді, ні тоді це не було ознакою незалежності. Утримувати українську діаспору в орбіті МП – давня мрія, «патріарші парафії» РПЦ в США та Канаді в радянський час переважно були українськими за етнічним складом.
Затвердження всіх рішень за період від 2011 року означає і затвердження того рішення УПЦ МП (за лекалом з Москви), де сказано про розрив зі Вселенським Патріархатом. Замість того, щоби відкрити дорогу до діалогу з ним – закриті двері тепер ще й соборно заколотили дошками.
Щодо діалогу. «Щоби діалог відбувся» ставляться три передумови: погодитися, що громади не будуть переходити з МП в ПЦУ; погодитися з тезами пропаганди МП проти ПЦУ; погодитися з тим, що ієрархія ПЦУ – «неканонічна». Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/country/society/pcu-skeptichno-prokomentuvala-rishennya-soboru-upc-mp-iz-velikoji-hmari-maliy-doshch-848800.html