Лампа

Я розумію, що життя триває, що треба жити, відновлювати економіку та інше. Я дуже рада, що хтось помив вікна і радіє, пішли до ресторану, до спортзалу, зробили шашлики, як і обіцяв президент.

Але.. в нас іде війна, вона нікуди не ділась.

Тривають такі пекельні бої, що слів немає передати, що відбувається на фронті. Кожного дня віддають життя десятки військових, гинуть медики. Кількість поранених, це жах.

Молоді хлопці та дівчата, дорослі, літні люди. Поранення бійців жахливі, є повна ампутація, без рук та ніг взагалі, опіки всього тіла, кульові поранення в голову, живіт, серце, крізь. Реанімації заповнені, лікарі рятують життя цілодобово оперуючи, персонал падає від втоми.

Зрозумійте, що фото з ресторанів та відпочинку взагалі недоречні.

Це огидно, як для мене, бо крізь кров та смерть. Ви втомилися від війни та страху? Відпочиньте тихо. Яке я маю право вчити? Маю, бо багато хто вже робив теж саме багато років з початку років війни, поки сотні гинули, майже вся країна співала, святкувала та запускала салюти.

Мені болить, бо важко спілкуватися з рідними загиблих, важко поранених, тих хто в полоні, хто пропав.

Майте повагу та зрозумійте, що Ви повернулися до домівок до звичайного життя, завдяки тим, хто віддає життя за країну.

Наталія Юсупова