Лампа

Подаємо мовою оригіналу:

Вікторія Сюмар

Почитала чергову Марʼяну, подивилася діпфейк Залужного, глянула на інфу про отруєння дружини Буданова.

Відчуття – «стадіон», що так весело починався в 2019, триває. Правда, вже не весело.

Але за ним навіть не проглядається дискусії на теми:

– чи здатне ДСТЗІ, яке отримає 50 млрд військового пдфо, забезпечити дронами ЗСУ. А від цього прямо залежить боєздатність війська і захист країни.

– хто може забезпечити прорив в розробці сучасних систем РЕБ, що будуть конкурувати з російськими.

– чи здатне ДП «Відновлення України» швидко і ефективно збудувати оборонні рубежі, без яких ми просто можемо опинитися перед загрозою російського прориву.

– хто і як має вже розмовляти з Дональдом Туском і його урядом, аби зняти блокаду українських перевізників і мати Польшу в союзниках, що особливо важливо напередодні переговорів про вступ до ЄС.

– якою має бути команда переговорників від України з ЄС, хто там має бути, аби провести переговори швидко і вигідно для України.

– хто і як буде розмовляти з різними групами впливу в США, які є сьогодні основними союзниками України і без підтримки яких нам буде геть складно втриматися.

– як сформулювати формулу української перемоги так, аби вона гарантувала сталий мир і не повторення російської агресії в майбутньому. І як на мене саме це є головним питанням.

Від дронів і РЕБ залежить ситуація на фронті і життя наших воїнів.
Від лінії оборони – захист країни.

Від переговорників з Польщею і ЄС – наше майбутнє в ЄС або знову повз.

Від США – найбільш вагома підтримка для виживання.

Від НАТО – наша майбутня безпека.

Натомість всі обговорюють Марʼяну… Війна має змусити нас подорослішати, що означає перестати зважати на фріків і діпфейки, натомість розрізняти справді важливі теми і вести щодо них професійні дискусії.

Якщо ці теми не підніматиме громадянське суспільство, то популісти, навіть якщо вони говорять що «час зняти патерналістські окуляри» – і поготів.

Країні гостро потрібні дорослі…