Лампа

Захоплена російськими окупантами частина Донецької області після “приєднання” до складу РФ стає дедалі депресивнішою, а обіцянки “райського життя” так і залишилися лише словами.

Навіть колись багатий Донецьк сьогодні бідує на очах. Добре лише російським окупантам та “гастролерам”, які побачили в “новій території” свій шанс.

Продукти везуть із РФ та Білорусі, ціни летять вгору

З продуктами в центрі окупованої частини регіону – Донецька – наче проблем немає. Але диявол криється в деталях.

У продажу практично немає яловичини, вона рідко де з’являється. Сало з прорізом коштує від 500 до 650 рублів (якщо рахувати за курсом НБУ, то це приблизно 192-252 гривні). Свинячі ребра продають за 350-380 руб. (137 – 140 гривень). Куряче філе що в магазинах, що на ринку коштує приблизно 290 рублів (114 грн).

Риби небагато, та й ціни на неї кусаються. З найбільш “народних” – короп, кілограм якого продають за 350 руб. (137 грн), заморожені тушки хека – 360 рублів (141 грн) за кіло. А ось морський окунь уже йде по 450 рублів за кг (176 грн). Ціна на іншу рибу – космос.

Кисломолочні продукти в Донецьку переважно білоруського виробництва (які вважають добрими за якістю) та російського (їх, кажуть місцеві жителі, їсти неможливо). Молоко зараз коштує близько 150 рублів за літр (59 гривень), що не назвеш доступним продуктом. 300 г білоруської сметани у магазині (20% жирності) коштує 140 рублів (55 грн), а півлітрова банка на ринку – 300 рублів (117 грн.). Приблизно така сама вартість і вершків.

Базарний сир знежирений – 300 руб за кілограм (117 грн), а жирний – 450 рублів (176 гривень). Масло вершкове (виробництво РБ) – пачка 180 г за 208 рублів (82 грн). “На ринку масло неякісне, щось підмішують, а коштує воно близько 800 рублів (313 грн) за кілограм.

Подорожчали яйця: тиждень тому вони коштували максимум 100 рублів (39 грн) за десяток, тепер уже по 135 (53 грн).

Летять вгору і ціни на найдоступніший продукт – хліб (місцевого виробництва). Наприклад, буханець Бородинського зараз коштує в межах 40 рублів (16 грн). А було 25 рублів (10 гривень) тиждень тому.

Цього року, зазначають донеччани, стало дуже мало місцевих овочів та фруктів. Виною всьому називають бойові дії та заміновані поля. У південно-східному регіоні України, клімат якого практично гарантував високі врожаї, зараз засилля російських фруктів та овочів. “Багато везуть із Дагестану. Наприклад, помідори вже коштують по 200 рублів за кг (78 гривень)”, – поділилася з нами донеччанка

Обіцяли “залити” водою, але так і не змогли

Ще одна з причин неможливості нормально вирощувати овочі у регіоні – відсутність нормального водопостачання. Коли мало води, то вже не до поливання.

“Її дають за графіком, він різний у всіх районах міста. Нам дають тільки вечорами, причому протягом 3-4 годин. Вода йде тонким струменем, набираємо її в ємності, але проблема в тому, що вона дуже брудна, технічна. Тобто ні пити її, ні готувати їжу на ній точно не можна. Навіть щоб помитися (і помити посуд), ми купуємо воду в баклажках. Витрата, звичайно, велика”, – розповіла донеччанка.

За її словами, шестилітрова баклажка води луганського виробництва коштує близько 80 рублів (32 грн). А ось російська коштує вже близько 110 рублів за п’ять літрів (43 гривні). “З пенсією у 12 тисяч рублів просто жахливо”, – каже жінка.

Окупаційна влада годувала донеччан обіцянками, але змін практично немає. “Нас обіцяли буквально “залити” водою, але так і не змогли. Звинувачують у всьому “фашистську Україну”, – поділилася мешканка Калінінського району Донецька.

“Дешевше померти”

Ліки на окупованій частині Донецької області зараз продають переважно російського виробництва. “Бачу на упаковці логотип французької фармацевтичної компанії Sanofi, але нижче дрібним шрифтом зазначено, що виробництво за ліцензією в Росії. Так це або просто підробка – перевірити неможливо”, – поділилася мешканка обласного центру.

За її словами, все ж таки в аптеках більше саме ліків російських фармзаводів, звичні та недорогі українські вже давно недоступні. Що вже казати про відомі зарубіжні препарати. Щоправда, іноді ще можна побачити ліки ізраїльської Teva – але на упаковках вказано, що вони виготовлені в Угорщині.

Що стосується медичної допомоги, той тут теж “все летить у прірву”.

“Більшість місцевих досвідчених лікарів виїхала ще в 2014 році, друга хвиля була в лютому 2022 р. Велика проблема і з діагностичним обладнанням, яке, звичайно ж, ніхто не оновлює, а за роки окупації воно виробило свій ресурс. Такі витрати Росії не потрібні, вона і свої лікарні не може нормально забезпечити”, – розповіла донеччанка.

Жінка каже, що незважаючи на заяви окупаційної влади, що медична допомога залишиться доступною, це не так: “Ціни на ліки зростають, та й поки не заплатиш лікарю – нормального лікування не чекай. Зараз це повсюдно. Іноді думаю, що дешевше померти”.

Ще важливий момент – те, що надавати медичну допомогу не громадянам РФ незабаром перестануть. Таким чином місцевих жителів, які не збиралися отримувати паспорти держави-окупанта, остаточно поставили перед вибором – жити чи померти.

“Все виразніше відчуття, що ми летимо до дна прірви. Це як гігантська вирва, яка затягує тебе і немає можливості вирватися. Всі, хто залишився в окупації, приречені. Але якщо одні зробили свій вибір з ідейних міркувань, бо затяті прихильники Росії, то інші досі сподіваються на повернення України. Ось тільки нас, останніх, з кожним днем залишається менше”, – поділилася донеччанка.

Джерело