Лампа

У тяжких боях з російськими окупантами за рідну Україну загинув відомий український поет Олексій Івакін.

Вдома у чоловіка залишилися дружина і двоє дітей.

Про смерть воїна повідомили на Facebook-сторінці “Літературний SLAM”, учасником і натхненником якого він був. Це харківський культурний центр, який до війни регулярно організовував яскраві поетичні вечори та був помітним культурним явищем “першої столиці”.

Усі, хто знав Олексія, запам’ятали його світлою і доброю людиною, автором пронизливих віршів.

“Він був справжнім захисником Батьківщини й дуже світлою людиною. Ми не зустрічали жодної людини, яка хоч щось поганого сказала про Олексія. Жодної”, – йдеться у повідомленні центру.

Про Олексія згадують і як про зразкового сім’янина і люблячого батька двох діточок. “Літературний SLAM” відкрив збір коштів на підтримку сім’ї загиблого.

В останній путь поета-воїна проведуть у четвер, 28 вересня.

“В нас давно вже не було ні добрих вечорів, ні добрих днів, і завтра такого дня також не буде.

28.09, на 18 кладовищі ховатимуть нашого братика, Льошу Івакіна. Всі старі друзі та подруги, всі, хто пам’ятає і любить Івaкіна, мають можливість з ним попрощатись. Збираємося 13:45, біля центрального входу”, – написали в центрі “Літературний SLAM”.

Де саме загинув Олексій Івакін точно не відомо. Його друзі пишуть, що це сталось на південному напрямку.

Зокрема, знайома загиблого воїна Влада Думенко написала на своїй сторінці у Facebook пост, у якому зазначила, що колись він читав свої вірші “на тому ж проклятому напрямку”. Дівчина згадала, яким Олексій був за життя.

Залишилась дружина і двоє дітей: на війні загинув поет Олексій Івакін. Фото
“Боже, я все ще не вірю. Льоша Івакін, ти був дуже хорошим другом. Я пам’ятаю всі літвечори, всі поїздки, всі засідання у тебе вдома. І, звичайно, твої вірші й те, як ти читав. На тому ж проклятому напрямку”, – написала Влада Думенко.

В його рідному місті про Олексія Івакіна кажуть, що для харківської поетичної “тусовки” він був “легендою”.

Олексій писав переважно російською мовою, хоча мав у своєму доробку й твори, написані українською. У нього є поетичні і прозові твори. Крім лірики, є багато філософських речей. Читаючи деякі, може скластися враження, що поет ніби передбачав майбутнє, зокрема, і своє особисте.

Так, у вірші, написаному у 2011 році, Олексій казав, що “помирають зазвичай восени”, і що “осінь – фінальна сцена п’єси”.

Умирают обычно осенью.

Осень, как финальная сцена пьесы,

Украсит легкою проседью,

Или красно-желтою смесью.

А у травні довоєнного 2013 року поет писав, що скоро буде війна, а молоді солдати посивіють.

Так растворяются мечты, и зубы разгрызают камни.

Кровавой я плююсь слюной.

Туман, стена, преграды, ставни.

Сшей мне мундир, ведь скоро бой.

Там революции, там танки…

Седеет молодой солдат.

Смотри, как самолеты танго у звезд танцуют невпопад.

Джерело