Лампа

Павло Бондаренко

По чорноморському флоту.

За час відкритого вторгнення до України чф рф позбувся: мінімум 10 кораблів та катерів (це неприємно, але не катастрофічно), флагманського судна, ремонтної бази, командного пункта, штабу і самого командувача, тіла якого досі знайти не можуть, бо очевидно його просто розпорошило на молекули.

Найцікавіше: згідно до правила, яке існує на рф (дісталося у спадок від СРСР) флотом вважається не просто велике з’єднання бойових кораблів на чолі з адміралом, або – якщо це флот окремого моря – віце-адміралом, а який має у своєму складі корабель 1 рангу, тоннажем не менше 5 тисяч тонн.

Після того, як ракетний крейсер “Москва” перейшов у загін дайверів, кораблів такого класу у складі чф не залишилося. Найбільші – три фрегати проекту “Буревісник” за тоннажем до 4 тис тонн не дотягують (“Москва” – для порівняння – мав 11,5 тис. тонн повного), решта – “дрібнота”.

Таким чином ЗСУ, які взагалі практично не мають власного флоту, якимсь чином спромоглися “опустити” чф до статусу не флоту, а – флотилії, як камчатська або кольська.

Вишенька на тортику: уперше за останні 110 років рф втратила флагманський корабель. У світі за останні 40 років ніхто не втрачав флагмана флоту. А щоб і флагмана, і командувача флотом, і штаб – це вперше в історії. Принаймні я, друзі, такого не можу пригадати.

І це притому що Україна, повторюся, власного флоту практично не має. Різноманітні катери, мінні загороджувачи і тральщики не рахуються. І це унікальний випадок в історії. Знову ж таки я нічого приблизного не пригадую. Хіба що Друга світова, під час якої той таки чф німці розмотали й загнали до чорта на роги. Але тоді попрацювала гітлерівська авіація. У нас і в авіації переваги жодної.

До слова: тепер вже колишній командувач чф соколов віктор миколайович не встиг насолодитися званням повного адмірала, що його путін надав за обстріли мирних українських міст, навіть і 4 місяці. Лише 6 червня поточного року він отримав це звання, але українські “Нептуни” були проти…
P.S.

А нам своє робить. Тримаємо стрій, працюємо, воюємо, навчаємося, допомагаємо ЗСУ та волонтерам і вивчаємо історію. Не ту, що її нам писали 300 років на замовлення кремля “історики за викликом”, а справжні. Історію знати потрібно. Хто обізнаний – той озброєний.

Джерело