Лампа

Пyтін гoтується напaсти ще на oдну кpaїну?

Пpезидент якої зpобив вaжливу зaяву.

Подаємо мовою оригіналу

Олексій Голобуцький

“Судячи з настроїв їхніх “воєнкорів”, Росія вже розпланувала, чим займеться під час короткої паузи у війні проти України (те, що Трамп називає “перемир’ям” чи “мирною угодою”): розглядається можливість нападу на Азербайджан. І “короткої переможної війни” – в сенсі, “столиця за три дні”, дубль два, Баку.

Зрештою, Азербайджан в 7 разів менший від України, там всього 10 млн населення (відповідно, мінімум вчетверо менше чоловіків призовного віку).

Президент Алієв вловив такі налаштування Кремля і заходився посилювати армію Азербайджану: отримав найсучасніші безпілотники, уклав контракти на нові бойові літаки, модернізував наявну авіацію.

Алієв не вважає за зайве озвучити публічно готовність до війни – всі розуміють, з ким.

==

Алієв під час виступу днями на зустрічі з громадянами:

“Ми повинні бути готові до війни будь-якого моменту. Бо процеси в світі розвиваються в такому напрямку, що неможливо знати, що буде завтра.

Гарант нашої безпеки – ми самі: держава, народ і наші збройні сили” (Adalet).

==

Тобто, світ де-факто, не чекаючи формальної констатації через “мирну угоду” з Путіним, вже визнав руйнування потсдамського світу, руйнування міжнародної правової системи співжиття держав.

Ніщо вже не стоїть на заваді агресивним нападам ядерної Росії на будь-кого з сусідів (і взагалі на заваді нападам одних держав на інші).

Те, що це не параноя Алієва, підтверджують не тільки цілеспрямовані удари Росії по власності Азербайджану в Україні, не тільки масові репресії щодо азербайджанців в РФ, не тільки мінімум 5 прецедентів псування імпортованої до третіх держав азербайджанської нафти, але й реакція на заяву Алієва.

“В Алієва звичайно ж добре пригоряє від того, що ми нарешті взялися за його бізнес в Україні, а з Росії поперли, або саджаємо в зіндан азербайджанських бандитів, які прямо працюють на бакинський режим. …

Однак Алієву варто врахувати ось що: у бойових діях високої інтенсивності, таких як зараз в Україні, його армія, а найголовніше, інфраструктура, насамперед нафтова, закінчаться дуже швидко. На його місці сидіти б тихо і не дражнити лихо. …

Подивимося, а раптом у недалекому майбутньому й справді азербайджанська армія вступить у бій проти неназваної прямо країни, яка обрушить на неї не тільки сотні тисяч солдатів, тисячі одиниць бронетехніки, десятки тисяч тонн артснарядів та авіабомб, а також сотні і сотні щоденних вильотів важких дронів (типу нашої Герані).

Не треба грати з вогнем та користуватися моментом, русскіє хоч і дуже добрі, але пам’ятають усе” (ТГ-канал “Старше Эдды”).

Дійсно, це цілком ймовірний сценарій: перед повторним нападом на Україну і Європу, який всі очікують 2027-30 року спробувати нагнути Азербайджан.

Такий крок дозволить РФ не тільки відновити бодай частковий контроль над регіоном, але й уникнути проблем з демобілізованими горлорізами “армії Росії”, які звикли отримувати чималі гроші і вбивати.

Замість випускати їх в цивільне життя – просто переорієнтувати на новий фронт. Плюс це дозволить підтримувати розігнану до високих обертів роботу ВПК.

Те, що Азербайджан перебуває в зоні прямих інтересів Туреччини, навряд завадить. В Ердогана купа внутрішніх соціальних, політичних і економічних проблем, ще й клімат додає головного болю. Мобілізувати на захист Азербайджану навряд чи знайдеться кого і що.

Саме тому мудрим і далекоглядним є максимально оперативне рішення Алієва щодо експлуатації Занґезурського коридору разом зі США на 99 років.

З іншого боку, Росія вже вкотила “пробну кулю” з прицільним знищенням американської власності в Україні.

Всієї видимої реакції – публічне “невдоволення” Трампа.

А якщо удари російської армії акуратно обходитимуть Занґезур і обмежаться рештою території – США матиме можливість “дистанціюватись від конфлікту”, обмежитись суто охороною ввіреної ділянки.

Звісно, це все поки абстрактні припущення.

Однак настрої в Кремлі саме такі: влаштувати маленьку війну в перерві основної війни. І вони достатньо серйозні, щоб Алієв вжив вартісних (йдеться про мільйони і десятки мільйонів доларів за одиницю військової техніки) превентивних кроків.”