Лампа

Кpим “віддав” Укpаїні не Хpущов, cпливла вcя пpавда.

Воpог намагається вcіляко це пpиховати.

Деталі

19 лютого виповнюється 71 рік указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області до складу Української РСР.

Згідно з текстом документа, рішення було ухвалене, «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські й культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР».

Однак у наступні роки ця історія обросла масою інтерпретацій, серед яких зустрічається уявлення про те, що Крим нібито був подарунком Україні з боку «п’яного Микити Хрущова».

Вже після початку російської анексії у 2014 році у Кремлі всіляко підтримували ідею «незаконної передачі» півострова Україні у 1954-му.

Український історик, доктор наук Юрій Шаповал висловив думку, що за звичною для обивателя інтерпретацією про перепідпорядкування Криму Україні у 1954 році втрачається маса історичного контексту й нюансів.

‒ До здобуття Україною незалежності ніхто не педалював тему Криму як «подарунок п’яного Хрущова». Звичайно ж, це ніякий не подарунок: Крим ‒ історична батьківщина кримських татар, і тут нас має цікавити тільки те, наскільки жорстоко режим обійшовся з кримськими татарами під час депортації 1944 року.

Щоб повною мірою зрозуміти тему приєднання Криму до України, варто згадати події 18-го століття. У 1783 році Катерина Друга видала маніфест про приєднання півострова, та європейські держави виступили проти.

У відповідь імператриця наголосила, що Крим приєднали з однією метою ‒ цивілізувати місцеве населення. Зрозуміло, це був наскрізь фальшивий аргумент.

І ось після того, як російські солдати, яким пропонували залишатися в Криму після демобілізації, стали тікати звідти, на півострів вперше вирішили переселяти українців.

Юрій Шаповал наголошує, що врешті-решт частка українців у населенні півострова досягла 42%, проте потім його демографічний склад був знову змінений і Російською імперією, і Радянським Союзом.

‒ Згідно з переписом 1939 року у Криму жило майже 49% росіян, 25% кримських татар і 10% українців. Тобто відбулася русифікація.

Микита Хрущов дуже уважно відстежував цей процес.

Всупереч усім міфам, він не був українцем ‒ він був росіянином і за походженням, і за образом мислення. Коли він очолив уряд УРСР у 1944 році й заглибився у кримську тему, то зрозумів, як багато Україна віддає півострову, формально підлеглому РРФСР.

Після депортації кримських татар саме українці знову стали донорами населення для Криму.

По суті, Хрущов у результаті запропонував раціональне рішення: мовляв, якщо ми вже беремо участь у всіх цих кримських справах, раз ми даємо людей і таке інше, то введімо Крим до складу УРСР й забудемо про це.

Тільки коли розвалився Радянський Союз, почався вселенський плач, і тема Криму спливла в дусі імперського реваншу.

За оцінкою Юрія Шаповала, реваншистські сили в росії перетворили перепідпорядкування Криму УРСР на політизований міф для ідеологічного тиску на Україну.

Джерело