Лампа

Давно хотів вам розказати історію Насті. Бійчиня нашої бригади.

Авдіївка, перший день війни. Настя, вчитель хіп-хоп танців, не тікає з міста. А йде записуватись у місцеве ТРО.

Отримує зброю і перші бойові задачі.

Коли я вперше познайомився з нею і почав перетинатись по службі, спочатку не повірив і подумав, що це якийсь жарт. Поряд зі мною — спецура, шахтарі, АТОшники, хто завгодно, але не тендітна дівчина хореограф.

Але це справді незвично, коли їдеш кудись, в повному екіпі, і по дорозі можеш відволіктись-поговорити про Брейк Данс чи окремий вид хіп-хопу -паппінг (яким і я колись, також трохи займався).

Звичайно з першого дня я задав їй питання — як ти сюди взагалі потрапила?

«А що мені ще було робити? Вони знищили все, що в мене було — мою школу танців, якою я жила.

Моя рідна Авдіївка, і хореографічна школа — це все що було в моєму житті.

Я мала захищатись, захищати місто і дітей, що ходили до мене».

Приблизно такою була відповідь Насті, місяців 8 тому, коли ми познайомились.

Зараз вона продовжує службу в одній із наших рот.

Хотів виставити її фото з Авдіївки, але вона була проти, каже – «там я втомлена і у брудній формі».

Що зробиш — жінка, залишається жінкою, навіть в статусі бійця ЗСУ.

Єгор Фірсов