“1954 pік. Моїй бабусі 45 pоків. Для фото вона вбpалася в кiтель сина, який…”
1954 рік. Моїй бабусі 45 років.
Для фото вона вбралася в кітель сина, який прийшов з армії та в кирзові чоботи. Більше не було чого одягнути. Злидні.
Робота в колгоспі за паличку так називали позначку за трудодень.
Грошей не платили, гроші сам наторгуй, але спочатку віддай належну кількість яєць, молоко віднесіть на прийомний пункт і молись, щоб приймач наміряв належну жирність. А вдома нема нічого їсти.
Молодший син народився 1947 року якраз голод був, рахітом хворів, помер у 8 років.
Весну чекали, щоб ховрахів наловити. Сади вирубали, щоби податок не платити. Вродить не вродить та яблуня, а податок подай.
Свиню чи теляти якщо різали, то потай, щоб ніхто не знав. Щоб шкуру собі лишити.
Чому нікуди не виїжджали? Паспортів не було, колгоспникам їх не давали, щоби не розбіглися.
Моя бабуся у цьому рабстві заробила пенсію 12 (дванадцять) рублів.
Ті, хто хоче в СРСР, ви в які роки хочете? У 50-ті хочете в колгосп?
Інна Василенко.
Comments (0)