Лампа

У мене дуже погана новина для тих, хто сформував для себе свій особистий “пантеон героїв” з минулими заслугами, та орієнтуються на нього в оцінці сьогодення. Все що ми знали про війну за останні 8 років до 24.02, це нам тільки здавалося що ми знаємо. І не тільки нам.

Бо таких війн в Європі давно не було. А все що ми знали з книжок, то дитячий белькіт і дуже велика не правда написана в основному пропагандистами, які ідеалізували червону армію. І зараз, кожного дня, сотні, тисячі українців творять дива героїзму про які ми навіть не могли уявити. Зараз нема минулого з якимись заслугами та регаліями.

Кожен день йде боротьба за виживання держави. Кожен день. Бо кожного дня слабкість на будь якій ділянці фронту може обернутися трагедією, яка створить ланцюгову реакцію. Дуже багато людей проявили себе з неочікуваної сторони.

Дуже багато людей злилися. Дуже багато людей, які так красиво розповідали до 24, пропали на перші кілька тижнів з радарів. Є люди, які в перші дні повели себе гідно, а потім, при інших обставинах, зламалися. На жаль зараз нема ніякого минулого та заслуг в минулому. Бо ми зараз в самому активному процесі. Все вирішує сьогоднішній день.

Кожен день треба їбашити на межі і за межею. Просто треба це розуміти. Нікому не цікаво та нема ніякого діла до того що було з тобою місяц чи два тому. Втомився, зламався, будь готовий що повз тебе пройдуть і не помітять. А через тиждень забудуть. По іншому зараз нічого не працює.

Зараз працюють закони війни та виживання. Все що не допомагає вижити та виконати завдання – заважає. Все що заважає – за борт. Нема ресурсу. Він є, але не достатньо. Нема права розбазарювати внутрішні ресурси на якісь незрозумілі речі, які не мають прикладної користі.

Просто кожен повинен обрати те де він краще інших зможе пахати на перемогу. Не важливо де.

Головне на перемогу та зі 100% віддачою. Не розпилюватися, не жерти себе минулим на яке нема впливу сьогодні. А робити сьогодні, контролювати сьогодні, їбашити сьогодні. Завтра буде завтра. Якщо буде. Зневіра це те що нас знищить. Не можна вірити словам людини, яка брехала 50 разів. З якого дива на 51 скаже правду?

Ні в якому разі на можна піддавати сумніву дії людей, яким довірили оборону держави з перших днів і які не зробили по факту ні однієї значущої помилки в надскладних умовах. І досить пережовувати слова. Хто що і як сказав. Є дії, інше то просто повітря. Поки нема дій, плювати на сказане.

Просто треба розуміти. Ми і досі маємо ризики втратити державу. Ми і досі можемо загинути. Всі. От кожен з нас може загинути.

І тільки зібраність, зосередженість та стійкість підвищують наші шанси на виживання. Наші та держави.

Роман Донік – Roman Donik