Лампа

Черги на заправках на 2-3 години, талони на пальне, обмеження від 10 до 20 літрів, цінники у 60-70 грн за літр – це далеко не повний перелік проблем, із якими нині стикаються власники авто в Україні.

У великих мережах пальне можна придбати через додатки чи картки лояльності, але так само з обмеженнями. Багато дрібних заправок закрилися взагалі.

Так виглядає на інтерактивній мапі пропозиція однієї з великих мереж АЗС у Києві – по талонах до 20 літрів в один бак або із “персональним лімітом”

Що сталося з пальним в Україні та коли вдасться подолати дефіцит?

Залежність, війна, дефіцит
Те, що в Україні може виникнути дефіцит пального, було зрозуміло ще від початку російського вторгнення, – надто багато нафтопродуктів Україна купувала саме в Росії та Білорусі. У довоєнному 2021 році звідти надходило 62% дизпального та 50% бензину. Ще 10% імпортували з Литви та доправляли морем. Загалом імпорт покривав до 80% потреб України у нафтопродуктах.

Втім, коли доступ до російських та білоруських нафтопродуктів припинився, і уряд, і оглядачі запевняли, що криза буде тимчасовою. Мовляв, ринок нафтопродуктів є дуже мобільним, і нестачу імпорту можна замінити збільшенням поставок із Європи. Для цього від середини березня акциз на пальне обнулили, а ПДВ знизили з 20% до 7%.

Іншу частину потреб, як очікувалося, міг би закрити Кременчуцький НПЗ. До війни, за даними уряду, він забезпечував до 18% українських нафтопродуктів.

Після початку війни приватне споживання зменшилося, тож на самому нафтопереробному заводі запевняли, що можуть закрити і весь внутрішній попит.

Проте 2 квітня стався перший ракетний обстріл НПЗ. Вдруге росіяни обстріляли його 24 квітня.

Ще одного удару по НПЗ – чотирма ракетами – завдали 12 травня. Руйнування через російські удари є такими, що завод не зможе повернутися до роботи до кінця року.

Ударів також зазнали й інші об’єкти паливної інфраструктури – передусім, нафтобази. Фактично, впродовж одного тижня ударів зазнали понад 20 нафтобаз.

Саме ці руйнування перша віцепрем’єр та міністр економіки Юлія Свириденко назвала головною причиною браку пального в Україні.

А от секретар РНБО Олексій Данілов озвучив свою версію дефіциту:

“Компанії, на жаль, не розрахували на такий патріотизм нашого населення, яке почало швидко повертатися до своїх домівок. Люди приїхали додому, тому був попит на пальне, тому сталася така нестандартна ситуація”.

Проте оглядачі звертають увагу: крім того, що через російські обстріли Україна залишилася без власного виробника нафтопродуктів та втратила значну частину запасів на згорілих нафтобазах, отримати бензин із Європи виявилося зовсім не легко.

Логістика: якщо не все, то багато

Руйнування Кременчуцького НПЗ та іншої паливної інфраструктури стало лише каталізатором дефіциту на тлі того, що налагодити сталі, регулярні та достатні альтернативні поставки поки не вдається, вважає директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.

Проблеми виникають і на залізниці – наприклад, через брак вагонів, і при постачанні бензовозами, зокрема, через обмежену пропускну здатність прикордонних пунктів.

“Ніхто ніколи з Європи не постачав сюди серйозних обсягів. Цей напрямок мертвий, він ніколи не працював. І тут в один момент з’являється покупець Україна, якій потрібно багато і зараз. Починається ступор – ніхто не сидів і не чекав, що зараз Україна прийде, і ми для неї зарезервуємо пальне”, – розповів Сергій Куюн у подкасті Центру економічної стратегії.

“Як виявилося, наприклад, Німеччиною можуть їхати лише німецькі вагони. Тобто не може наш вагон поїхати і забрати те пальне. А вагонів своїх у них немає”, – пояснив експерт.

Цю проблему визнають і в Офісі президента.

“Виявилося, що порти, залізнична інфраструктура, цистерни, тяга у Східній Європі не готові до переробки такої кількості нафтопродуктів, тому що Україна фактично споживала один мільйон тонн дизелю, бензину та скрапленого газу щомісяця”, – заявив заступник керівника ОП Ростислав Шурма.

На думку голови парламентського комітету з питань енергетики Андрія Геруса, на 90% дефіцит виник через обстріли та проблеми з доставкою, і лише 10-20% – це питання ціни. Але і це має значення.

Ціни: обмежувати чи ні

Ще одним фактором дефіциту стала невідповідність визначених урядом граничних цін та ціною нових гуртових закупівель у Європі, – перші були значно нижчими за другі.

До того ж певний час вони не враховували значно більші витрати на логістику, яку довелося змінювати докорінно.

Простіше кажучи, закупити бензин у Європі і доставити його до України, особливо бензовозами, виявилося відчутно дорожче, ніж можна було продати. Тому трейдери не хотіли завозити пальне.

З іншого боку, в уряді вважають встановлені на деяких АЗС ціни у 60-70 грн за літр “спекуляцією і мародерством”.

“Ми бачимо, що окремі недобросовісні оператори ринку ставлять ціни більші за гранично допустимі – 60, 65 та навіть 70 гривень за літр. В країні йде війна, і ми розцінюємо таку цінову спекуляцію як мародерство, – заявила міністр економіки Юлія Свириденко. – Будемо жорстко реагувати на подібні факти відповідно до вимог воєнного часу”.

Нафтотрейдери не під запис наполягають: те, що уряд називає “спекулятивними цінами”, може просто відбивати реальний курс, який на початку війни Нацбанк зафіксував на рівні 29,25 грн за долар.

16 травня міністерство економіки оприлюднило нові “стелі” вартості пального: для бензину вона не повинна перевищувати 39,86 грн/л, а для дизельного пального – 42,31 грн/л. У порівнянні із початком травня гранична ціна на бензин зросла на понад 2 гривні, а на дизпальне трохи знизилася.

Уряд також дозволив АЗС встановлювати ціни на преміальний бензин без обмежень, але за умови, якщо на заправці також продається пальне за регульованими державою цінами. Преміальне пальне можна продавати і без цього, але тоді ціни на нього не повинні перевищувати ті, що регулює держава, на 5%.

Моніторинг консалтингової компанії А-95 свідчить, що ціни на заправках зросли одразу після оголошення нових граничних значень.

Що далі?

У перспективі, як запевняє заступник голови ОП Ростислав Шурма, в Україні створять додатковий стратегічний запас пального, “який буде неможливо розбомбити та знищити”.

“Фактично нам доводиться з нуля вибудовувати інфраструктуру постачання нафтопродуктів через наші західні кордони від наших західних партнерів”, – розповів він.

Що ж до ближчої перспективи, то, як каже Ростислав Шурма, вже нині “обсяги імпорту збільшені у понад п’ять разів у порівнянні з тим, що було ще півтора місяця тому” і вони відповідають щоденним продажам на заправках.

В мінекономіки очікують, що вже у травні в Україну мають надійти 350 тис. тонн палива “з абсолютно нових логістичних маршрутів”.

Там кажуть, що заходи, впроваджені у березні-квітні, дозволили збільшити добове ввезення пального втричі – з 4 тис. тонн до 12.

“Завдяки цьому залізницею почали завозити до України в 5 разів більше пального. У березні завезли 35 тис. тонн, у травні очікуємо 180 тис. тонн. Автомобільне завезення зросло в 15 разів – з 5 тис. до 85 тис. тонн. Річковий транспорт тепер перевозить в 5 разів більше пального порівняно з березнем – з 4 до 22 тис. тонн”, – розповіла міністр економіки Юлія Свириденко.

Крім того, за її словами, можна імпортувати пальне трубопроводом з Угорщини, а на кордоні з Польщею запустили “зелену смугу” для бензовозів.

За уточненим прогнозом, в травні очікується споживання 300 тис. тонн дизелю та 120 тис. тонн бензину. Такий обсяг імпорту вже законтрактований українськими мережами, твердить міністр економіки.

Водночас урядовець визнає: аби зникли черги та дефіцит, запасів пального на АЗС потрібно щонайменше на 15 днів. А наразі пального в Україні вистачає лише на 5.

Ситуація покращиться під кінець травня, прогнозує голова парламентського енергетичного комітету Андрій Герус.

“Кілька тижнів треба з терпінням віднестися і трошки більш економно”, – сказав він.

Директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн вважає, що подолати дефіцит до кінця травня не вдасться.

“Але ті обмеження, які є, ми зможемо трошки послабити. Поки ще 2-3 тижні буде складна ситуація, – каже він. – Компанії законтрактували великі обсяги, які зараз лежать в портах і на нафтопереробних заводах Європи, але немає транспорту, щоб привезти в Україну”.

Разом із тим експерт вважає, що граничні ціни, встановлені урядом, нині є цілком ринковими, і “дозволяють усім працювати”, тоді як 60-70 грн за літр і справді є спекулятивною ціною. Скасування державного регулювання, на думку Сергія Куюна, не зарадить: “Ціна злетить, але продукту від цього більше не стане”.

У президента Асоціації операторів ринку нафтопродуктів Леоніда Косянчука ще песимістичніші прогнози: він вважає, що паливна криза в Україні триватиме щонайменше два місяці.

“Що таке 300 тисяч тонн нафтопродуктів в Європі законтрактовано? Ми повинні розуміти, що на сьогодні шляхи доставки залишилися лише бензовозними партіями. А якщо взяти до уваги, що у нас десь приблизно 1200 автомобілів по 30 тонн, то це два місяці, як мінімум, щоб перевезти таку кількість”, – підраховує він.

“Наскільки мені відомо, європейські країни не дуже хочуть направляти до нас свій залізничний транспорт, бо немає розуміння, чи достатньо буде колісних пар, щоб поміняти їх на кордоні. Тому найбільш вірогідним є автомобільний шлях і бензовози, що зараз і відбувається”, – пояснив Леонід Косянчук.

Ще сумніші прогнози дає директор енергетичних програм центру Разумкова Володимир Омельченко:

“Я думаю, що через тиждень ця проблема не зникне. Вона не зникне, на мій погляд, ніколи, доки триватиме війна і доки буде суворе цінове регулювання”.

Джерело